Лобода червона (Chenopodium rubrum);
марь красная

Однорічна трав'яниста гола раночервоніюча рослина родини ло­бодових. Стебло пряме, гіллясте, з поздовжніми смугами, боро­зенчасте, 10—100 см заввишки; нижні гілки видовжені, висхідні. Листки черешкові, з обох боків зелені, різноманітні за формою: яйцевидно-дельтовидні, ромбо­видно-яйцевидні, видовжено яйцевидні, при основі часто стріловидні, загострені, рідше — ту­пуваті, неправильно-глибоко-виїмчасто-лопатеві або надрізано зубчасті, верхні — вужчі і видовжено-загострені. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані клубочками у кінцеві та пазушні колосовидні суцвіття, які утворюють пірамі­дальну волоть: квітки бокових суцвіть тричленні, рідко — дво­членні, верхівкових — чотири-п'ятичленні; листочки оцвітини жов­то-зелені, голі, горбочкуваті. Плід — однонасінний горішок з тонким плівчастим оплоднем; на­сінини круглі, з носиком (з вер­хівкових квіток — горизонтальні, з решти — вертикальні). Цвіте у липні — вересні.

Поширення. Рослина трапляється по всій території України на забур'янених місцях, городах і за­солених ґрунтах.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують траву (Herba Chenopodii rubri),  зібрану в період цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У траві містяться алкалоїди, сапоніни і флавоноїди.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Лободу червону ви­користовують як протизапальний, заспокійливий, пом'якшувальний, відхаркувальний, легкий пронос­ний і сечогінний засіб. Є спроби лікування цією рослиною зло­якісних пухлин. Настій трави приймають всередину при істерії, мігрені, астмі, судомі, паралічах, при простудних захворюваннях, ангіні, кашлі, захриплості, для розрідження харкотиння в дихаль­них шляхах, при частих запорах. Препарати із свіжої або сухої тра­ви використовують як болетаму­вальний засіб при подагрі, ревма­тизмі й геморої та як ранозагою­вальний засіб. Свіжим розтертим листям лікують коросту, а поро­шок із сухого листя використову­ють як інсектицидний засіб. До лікувально-профілактичного хар­чового раціону включають салати з молодого листя рослини.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 сто­лова ложка сировини на 200 мл окропу) по одній столовій ложці 3—4 рази на день при простудних захворюваннях і як легкий проносний засіб.

Зовнішньо — три столові ложки сві­жої або сухої трави загортають у мар­лю, занурюють в окріп, виймають і при­кладають до хворої ділянки тіла (при подагрі, ревматизмі, геморої тощо).