Ломиніс лозяний (Clematis vitalba);
ломонос виноградолистный

Багаторічна ліана родини жов­тецевих. Стебло дерев'янисте, вит­ке, до 10 м завдовжки, у верх­ній частині трав'янисте. Листки супротивні, непарноперисті, з яй­цевидними, при основі — серце­видними, глибокозубчастими, рід­ше — цілокраїми частками. Квіт­ки правильні, двостатеві, оди­ничні; оцвітина проста, з 4 пелюстковидних тупих, з обох боків опушених, білуватих опадаючих листочків 10—13 мм завдовжки. Плід — збірний, з численних сі­м'янок. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Рослина трапляється серед чагарників, на галявинах, кам'яних схилах у Криму і зрід­ка — на Закарпатті.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву (Herba Clematis vitalbae) зібрану в період цвітіння рослини. Заготовляють її в суху сонячну по­году. Зрізають трав'янисті верхів­ки пагонів до 30 см завдовжки. Сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини ви­ходить 20%. Зберігають у сухому приміщенні.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава ломиноса лозяного містить алкалоїд клематин, дубильні речовини (до 2,6%), тритерпенові й стероїдні сапоніни, фенолкарбонові кис­лоти (кавова, хлорогенова, дигідроксикорична), вітамін Е, каротин і до 0,12% ефірної олії (у квіт­ках).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Експериментальні да­ні свідчать про бактерицидні й фунгіцидні властивості листя і квіток ломиноса лозяного. Проте антимікробної дії по відношенню до Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Shigella sonnei, Bacillus subtilis ні нативні форми, ні спиртові витяжки рослини не виявляють. У народній медицині рослина відома як потогінний, діуретичний та гіпотензивний за­сіб. Настій трави приймають всередину при гіпертонії, мігрені, набряках серцевого походження, водянці, виразковій хворобі шлун­ка, запаленнях сечового міхура, як засіб проти венеричних захво­рювань, кісткових пухлин для збудження апетиту. Зовнішньо настій трави ломиноса лозяного використовують для лікування корости і захворювань шкіри інфекційного характеру, таких, як піодермії, мікози, інфекційні грибкові тріщини куточків рота, фурункули, інфіковані рани тощо. Лікування проводять шляхом зма­щування настоєм трави уражених ділянок тіла 2—3 рази на день (для посилення терапевтичного ефекту одночасно з місцевим лікуванням настій приймають і всередину). В гомеопатії ломиніс лозяний використовують у ви­гляді спиртової витяжки при ма­лярії, запаленні очей, запальних процесах сечового міхура, при злоякісних висипах на шкірі та при лишаях.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день.

Зовнішньо — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для змащувань уражених ділянок тіла.

Свіжа рослина отруйна! Відносно су­хої сировини єдиної думки немає. Деякі автори вважають, що при су­шінні токсичність рослини зникає, все ж треба бути обережним.