Ломиніс прямий (Clematis recta);
ломонос прямой

Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло пря­ме, розгалужене, ребристе, опу­шене, 80—150 см заввишки. Лист­ки супротивні, непарноперисті, з 2—4 парами великих (до 9 см завдовжки), яйцевидних або лан­цетовидних цілокраїх листочків. Квітки правильні, двостатеві, зіб­рані у верхівкові волотевидні суцвіття; оцвітина проста, з 4—8 пелюстковидних білих, рід­ше — жовтуватих опадаючих лис­точків 8—12 мм завдовжки. Плід — з численних сім'янок. Цві­те у травні — червні.

Поширення. Рослина трапляється в соснових і мішаних лісах на узліссях, по чагарниках у лі­сових і лісостепових районах, рідше — на півдні.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують траву або листя, зібрані під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава ломиноса містить алкалоїди, сапоніни, ане­монін, клематитол, близько 0,08%  ефірної олії (в квітках).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Фармакологічні влас­тивості й показання для призна­чення ломиноса збігаються з по­казаннями для ломиноса лозя­ного. Слід однак зазначити, що деякі автори рекомендують ви­користовувати ломиніс лозяний тільки місцево, мотивуючи це тим, що рослина дуже отруйна. Такої думки дотримується, на­приклад, болгарський фітотера­певт П. К. Чуролинов.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день.

Зовнішньо — настій трави (готують, як у попередньому прописі) або настій листя на олії (потовчене листя змішують з олією і настоюють 8 годин) для змащувань уражених ділянок тіла; порошок із сухого листя для лікування екзем, лишаїв, корости й інших за­хворювань шкіри.