Латаття біле (Nymphaea alba);
лілія водяна біла; кувшинка белая

Багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини ла­таттєвих. Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцевидно-овальні, 12–20 (30) см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, ве­ликі (12–16 см у діаметрі), з ок­руглою основою чашечки, багатопелюсткові; пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, поступово переходять у тичинки; приймочка з 16–22 променями. Плід ягодо­подібний, зелений, багатонасін­ний, його поверхня вкрита рубця­ми. Цвіте у червні – серпні. Пло­ди достигають у серпні – вересні.

Поширення. Трапляється по всій території України в стоячих та повільно текучих водах. Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують кореневища, квітки Й листя. Лис­тя збирають під час цвітіння рос­лини, кореневища – від початку цвітіння рослини і до похолодан­ня, вириваючи їх баграми або ру­ками з попереднім підрізуванням ножем. Після того, як обріжуть листки, коріння і гнилі частини кореневища миють, ріжуть на тон­кі (3–5 мм завтовшки) пластинки, які в свою чергу подрібнюють на кусочки завдовжки 1 –1,5 см, роз­стилають тонким шаром на папері або мішковині, пров'ялюють на сонці, а потім досушують під на­метом, на горищі або в сушарках при температурі до 60°. Строк придатності сухих кореневищ – 2 роки. Аптеками сировина не відпускається.

Хімічний склад. Кореневища міс­тять алкалоїд- німфеїн, дубильні речовини (до 10% ), крохмаль (до 20 % ); листя – флавоноїди (8–С – В – D – глюкопіранозид лютеоліну, мірицитрин), дубильні речовини, щавлеву кислоту; пе­люстки квіток – флавоноїди (глікозиди кемпферолу і кверцетину), карденолід німфалін; насіння – дубильні речовини (1,1 % ), карде­нолід німфалін, крохмаль (до 47 % ), жирну олію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В науковій медицині кореневища використовують як сировину для приготування мік­стури за прописом Здренко, яку вживають при папіломатозі сечо­вого міхура, анацидному гастриті та виразці шлунку. В народній ме­дицині рослину використовують для лікування різних захворю­вань, у тому числі й пухлин різної етіології. Відвар кореневищ п'ють при хворобах нирок і сечового міхура, як кровоспинний, в'яжучий та гіпотензивний засіб, а при ви­паданні волосся ним миють голо­ву. Подрібнене свіже кореневище використовують замість гірчич­ників при невралгії та міалгії. Порошком з кореневищ присипа­ють гнійні рани; всередину його приймають при проносах. Настой­ку з листя вживають при нирково­кам'яній хворобі, а свіже листя (попередньо подрібнене) прикла­дають до запальних вогнищ на шкірі.   Широко використовують препарати з квіток рослини. Все­редину настій пелюсток приймають при лихоманці, безсонні, під­вищеній нервовій і статевій збуд­ливості, болісних полюціях, мат­кових кровотечах і білях, а на­стойку вживають при недокрів'ї, нервових і серцевих захворюван­нях. Настойку пелюсток викорис­товують і для розтирань при бронхіальній астмі, радикуліті та рев­матизмі. Припарки з пелюсток ви­користовують як болетамуваль­ний засіб при невралгіях і міалгіях. Підсмажене насіння відоме як сурогат кави. З сухих корене­вищ одержують борошно, яке піс­ля вимочування у воді й дальшого сушіння використовують для при­готування різних страв і хлібобу­лочних виробів. Свіжі, вимочені у воді кореневища можна їсти ва­реними або смаженими.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – суміш взятих порівну пелюсток латаття білого і квіток глоду криваво-червоного готують як настій (4 столові ложки суміші на 200 мл ок­ропу) і п'ють по одній столовій ложці через 2 години при серцевій слабості.

Зовнішньо – настій свіжих пелюсток (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, настоюють 8 годин, проціджують) для обмивання лиця при вуграх, ластовинні та як засіб від загару; три столові ложки сухих або свіжих пелюсток загортають у мар­лю, занурюють в окріп, виймають і при­кладають до хворої ділянки тіла (як болетамувальний засіб при невралгіях і міалгіях). Латаття біле – отруйна рос­лина. Передозування при вживанні все­редину небезпечне!