Лопух справжній (Arctium lappa);
лопух большой, синонім – Lappa major

Дворічна трав'яниста рослина ро­дини айстрових (складноцвітих). Має розгалужений м'ясистий ве­ретеновидний корінь завдовжки до 60 см. Стебло пряме, 75 – 150 см заввишки, борозенчасте, червонувате, шерстисте, розгалу­жене, з косо вгору спрямованими гілками. Листки чергові, черешко­ві, великі (до 50 см завдовжки), серцевидно-яйцевидні, зісподу тонкосіроповстисті; верхні лист­ки яйцевидні, загострені, здебіль­шого з закругленою основою, значно менші за прикореневі. Квітки двостатеві, трубчасті, пур­пурові, в кулястих великих (3– 4 см у діаметрі) розміщених щитком кошиках; кошики на видовжених ніжках. Плід – сі­м'янка. Цвіте з липня до середи­ни вересня.

Поширення. Лопух справжній рос­те по всій території України на городах, у садах, по смітниках, по­близу житла, біля доріг, по бере­гах річок і струмків, у лісах. Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використову­ють коріння (Radix Bardanae, си­нонім – R. Arctii lappae), рід­ше – листя (Folia Arctii lappae) і плоди (Fructus Arctii lappae). Коріння заготовляють з рослин, які ще не цвіли, миють у хо­лодній воді, чистять від зовніш­ньої частини кори, розрізують на куски 10–15 см завдовжки, при необхідності розчахують ще вздовж і сушать на сонці, у теп­лому приміщенні, яке добре про­вітрюється, або на горищі. Штуч­не сушіння проводять при тем­пературі до 50°. Сухого коріння виходить 26–28 % . Листя зби­рають після цвітіння рослини. Його звільняють від черешків (залишки черешків не повинні перевищувати 2 см) і сушать під укриттям на свіжому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухого листя ви­ходить 12–13%. Строк придат­ності коріння –5 років, листя – 1 рік. Плоди збирають у серп­ні – вересні. Аптеки сировину лопуха справжнього не відпус­кають.

Хімічний склад. Коріння лопуха справжнього містить дубильні й гіркі речовини, слиз, флаво­ноїди ситостерин і стигмасте­рин, ефірну (до 0,17%) і жирну олії, інулін (до 45%), органіч­ні кислоти (кавова, лимонна, яблучна), глікозид арктиїн, який при гідролізі розщеплюється на лактон арктигенін і глюкозу; листя – флавоноїди, антоціани, органічні кислоти, ефірну олію, дубильні речовини, слизи, аскор­бінову кислоту (до 350 мг % ); плоди – глікозид арктиїн, сескві­терпенові лактони та жирну олію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати коріння лопуха мають діуретичні, жовчо­гінні, дезинфікуючі й потогінні властивості; вони стимулюють утворення протеолітичних фер­ментів і поліпшують інсуліноутворюючу функцію підшлункової залози, збільшують кіль­кість глікогену в печінці, ак­тивно впливають на обмін речовин. Усередину відвар коріння лопуха дають при хворобах обмі­ну речовин (подагра, суглобовий ревматизм, ниркові й жовчні камені, цукровий діабет); при захворюваннях шкіри (нагноєння й шкірні висипи на грунті скро­фульозу, фурункули, свербляч­ка, вугри); при гастритах і вираз­ковій хворобі шлунка, хронічних запорах, геморої, набряках, рахі­ті й затримці менструацій. По­рошок кореня лопуха приймають усередину при подагрі. Корінь лопуха входить до складу пото­гінних чаїв. Настій листя лопуха п'ють при порушенні функціо­нальної діяльності шлунка та при гарячкових станах, а настій плодів – при запорах. Широко застосовують лопух і як зовніш­ній засіб. Настій коріння на прованській олії (Oleum Barda-nae) використовують під назвою «реп'яхова олія» для лікування кругової або гніздової пліши­вості (уражені ділянки змащу­ють на ніч), висівковидного ли­шаю обличчя (вогнища лишаю змащують 1 раз на день протя­гом двох тижнів), себореї, об­лисіння (проводять щоденні вти­рання), для стимулювання росту волосся (залежно від жирності шкіри і волосся втирання про­водять через день або 1–2 рази на день). Настойкою коріння на міцній горілці змащують ді­лянки тіла, уражені круговою або гніздовою плішивістю та чер­воними вуграми (запалення саль­них залоз). Відвар коріння засто­совують для компресів при се­бореї (збільшене виділення саль­них залоз), а настій листя – для компресів при екземі, ли­шаях, виразках та гнійних ранах. У разі запалення сальних залоз і себореї терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням відвару коріння ло­пуха всередину. Потовчене свіже листя лопуха прикладають до ран, твердих пухлин і подагрич­них вузлів. Свіжим соком із листя лікують рани і рак шкіри. Свіже коріння лопуха використо­вують у гомеопатії. До складу лікувальнопрофілактичного хар­чового раціону включають са­лати з молодого листя лопуха. Молоде листя кладуть і в борщ як овочі,   а зварені  й очищені від шкірки черешки листя – у са­лати і вінегрети. їстівним є й мо­лоде коріння лопуха. Його спожи­вають печеним або підсмаженим як замінник картоплі. Використо­вують коріння лопуха і як сурогат кави. Для цього його ріжуть на маленькі кусочки, сушать і під­смажують у духовці.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – відвар коріння лопуха (10 г або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають теп­лим по півсклянки 2–3 рази на день (як потогінний засіб приймають склян­ку відвару відразу); настій листя лопуха (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 2–3 години) по одній столовій ложці 4 – 6 раз на день через І годину після їди; порошок коріння лопуха (Pulvis radicis Arctii lappae) по 0,5 г 2–3 рази на день; настій плодів лопуха (20 г сировини на 200 мл окропу, настою­ють 20 хвилин) по 1 столовій ложці 3–4 рази на день; столову ложку суміші (порівну) коріння лопуха, лушпиння квасолі звичайної, листя чор­ниці звичайної й горіха волоського настоюють кілька годин на 1 склянці холодної кип'яченої води, варять 5– 7 хвилин і п'ють після їди 5–6 скля­нок за день при цукровому діабеті; столову ложку суміші (порівну) ко­ріння лопуха, кореневищ пирію повзу­чого, трави череди трироздільної, ве­роніки лікарської і фіалки триколір­ної варять 15 хвилин у 200 мл води і п'ють по півсклянки 3 рази на день при виразці шлунка, порушен­ні обміну речовин та при сверблячці; 2 столові ложки суміші коріння ло­пуха (50 г), трави фіалки триколірної (50 г) і парила звичайного (100 г) та листя горіха волоського (50 г) ва­рять 5 хвилин у 500 мл води, охо­лоджують, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди при гнійному характері вугрів і при запаленні   сальних  залоз (одночасно проводять змащування цим же розчи­ном);   салат:   помите   молоде листя лопуха  занурюють   на   1–2 хвилини в   окріп,   виймають,   підсушують на рушнику чи салфетці, додають зеле­ної цибулі, дрібно січуть, солять, додають тертого хрону і заправляють вершками (на 150 г листя лопуха беруть 50 г зеленої цибулі, 30 г хрону, 20 г вершків та сіль).

Зовнішньо – настій коріння лопуха (1 чайна ложка сировини на 400 мл окро­пу, настоюють протягом ночі, процід­жують) вживають для примочок, ком­пресів та для змащування; відвар коріння лопуха (20 г сировини на 500 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, охолоджують, проціджують) втирають у волосисту частину голови ввечері через кожні 2 дні для стимулювання росту волосся (після процедури во­лосся споліскують чистою водою); настойку коріння лопуха (готують на міцній горілці у співвідношенні 1 : 10) використовують для змащуван­ня; фітокрем (3 столові ложки коріння лопуха варять 15 хвилин у 300 мл води, проціджують, додають 9 столо­вих ложок свинячого внутрішнього жиру, ставлять на 2–3 години в ду­ховку; після охолодження воду, що залишилася, зливають) втирають щодня у волосисту частину голови для сти­мулювання росту волосся; настій ко­ріння лопуха на олії (40 г свіжого коріння на 100 г прованської або соняшникової олії, настоюють 10 діб, варять 15 хвилин, віджимають і про­ціджують) застосовують для втирання і змащування; суміш коріння лопуха, квіток нагідок лікарських і шишок хмелю    звичайного    у співвідношенні 2 : 1 : 1,5 готують як відвар (45 г суміші на 1 л окропу) і застосовують для миття голови 2 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі; суміш коріння лопуха, трави вересу звичай­ного, листя кропиви жалкої і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2:2:2:1 готують як відвар (7 столових ложок суміші на 1 л окропу) і вжи­вають для миття голови 3 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі; мазь (відвар однієї столової ложки коріння лопуха на склянці окропу згущують варінням до половини і змі­шують з вершковим маслом у спів­відношенні 1 :4) для лікування опі­ків; відвар суміші (порівну) коріння лопуха і кропиви дводомної, трави вересу звичайного і багна звичайного, листя брусниці і розмарину справж­нього (500 г на 8–10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40–50 хвилин, проціджують) вико­ристовують для лікувальної загальної ванни при ревматизмі, артритах, ви­разках, лишаях та екземі (температу­ра води – 36–38°, тривалість про­цедури – 15–20 хвилин). Спосіб лікування застарілої екземи за методом О. П. Попова (1970). За цим методом місцеве лікування проводять у поєднанні з пероральним. Всередину приймають відвар коріння лопуха (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 4 рази на день перед їдою. Для зовнішнього ліку­вання беруть 4–5 столових ложок подрібненого коріння на відро води, кип'ятять і дають вичахнути до серед­ньої температури. В цьому ще тепло­му відварі намочують вчетверо скла­дене простирадло, завширшки таке, щоб було на весь тулуб від пахов до кісточок на ногах, віджимають його, але не зовсім і швидко й тісно укутують ним хворого. Причому, між ногами у хворого прокладають час­тину простирадла, щоб голі ноги не доторкалися одна до одної. Не давши простирадлу вихолонути, хворого тре­ба так само укутати й сухим простирадлом, а потім тонкою вовняною ковдрою. Простирадло й ковдру за­кріплюють булавками й залишають хворого на півтори-дві години в ліж­ку. Якщо він засне, то не будять його й не розкутують, аж поки він не проснеться. Лікування цим спосо­бом рекомендується застосовувати ли­ше раз на добу (краще на ніч) і через 6 днів треба робити перерву на добу. Ці компреси треба ставити доти, поки на тілі, яке вже очисти­лося від екземи, не з'явиться легкий висип. Через 1–2 дні цей висип зникне, й лікування можна вважати закінченим. Тривалість лікування – 2– 3 тижні. Таким способом лікують і рецидивуючий ревматизм,