Любисток лікарський (Levisticum officinale);
любисток лекарственный

Багаторічна гола трав'яниста рос­лина родини селерових (зонтич­них). Стебло кругле, трубчасте, вгорі розгалужене, 100–200 см заввишки. Листки блискучі, пе­ристо-або двічіперисторозсічені, з великими оберненояйцевидни­ми або округлоромбічними, на верхівці надрізано-зубчастими се­гментами, при дотику прохолод­ні. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-пелюсткові, світло-жов­ті, зібрані у верхівкові круглі складні зонтики, які біля основи оточені багатолистими обгортка­ми. Плід – жовто-бура двосім'ян­ка. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Любисток лікарський походить   з    гірських областей Південної Європи. На території України його розводять у садах, палісадниках і на городах як декоративну і пряну рослину. Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб використовують коріння (Radix Levistici), рід­ше – траву (Herba Levistici) і плоди (Fructus Levistici). Траву заготовляють під час цвітіння рослини, плоди – в період повної їх стиглості. Коріння викопують восени у рослин 3–4-річного віку. Сушать сировину в затінку на відкритому повітрі або у теп­лому приміщенні. Штучне сушін­ня проводять при температурі 40°. Готову сировину, яка дуже гігроскопічна, зберігають у щіль­но закритих банках чи бляшанках у сухому місці. Рослина неофіцинальна.    Коріння любистку входить у деякі зарубіжні фарма­копеї як складова частина сечо­гінних зборів.

Хімічний склад. Коріння рослини містить фурокумарини (псорален, бергаптен), лецитин (0,9%), смо­ли, камедь, крохмаль, яблучну та ангелікову кислоти, дубильні речовини й мінеральні солі. У лис­ті є значна кількість аскорбінової кислоти. Всі частини рослини містять ефірну олію (0,5–1 % ), до складу якої входять d-а-тер-пінеол, цинеол, карвакрол, сескві­терпени, бутиліденфталід, лігустилід, оцтова, ізовалеріанова, олійна та бензойна кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Любисток лікарський діє як сечогінний, відхаркуваль­ний, заспокійливий і болетаму­вальний засіб, тонізуюче впливає на серцевий м'яз, посилює кишко­вий тонус, зменшує метеоризм, зумовлює збільшення кровонаповнення органів малого таза. Найчастіше ця рослина вико­ристовується як сечогінний засіб при набряках серцевого поход­ження, асциті, хронічних запаль­них процесах у нирках та сольо­вих діатезах. Крім застосування любистку як діуретичного засо­бу, його використовують при нервових захворюваннях, анемії, хронічних бронхітах, запаленні легень, метеоризмі і млявій пе­ристальтиці кишок, болісних і мізерних менструаціях, як по­легшувальний засіб під час родів, а також проти глистів. Вживання ліків з любистку ПРОТИПОКА­ЗАНЕ при гострому гломеру­лонефриті та пієлонефриті і ва­гітним. Настій коріння любистку

3 успіхом застосовують у дерма­тології й косметиці для вида­лення ластовиння (зволоженим ватним тампоном протирають піг­ментні плями 2 рази на день протягом 2 тижнів, краще до на­стання сонячних весняних днів), для лікування інфекційних тріщин куточків рота (настій наносять пі­петкою на куточки рота 2 рази на день) та гноячкових висипів на тілі (застосовують компреси і заразом п'ють теплий настій по 1 склянці за день). Настоєм коріння двічі на тиждень миють голову (без мила) при випаданні волосся і при лупі. Пом'яте свіже листя любистку прикладають до чола при голов­них болях різного походження. Листя і коріння любистку ви­користовують і як приправу до страв.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо –настій коріння (1 сто­лова ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють  1 годину)  по півсклянки 4 рази на день до їди; порошок з коріння любистку приймають по по­ловині чайної ложки 3 рази на день до їди; 1–2 столові ложки порошку з коріння любистку змішують з 3 сто­ловими ложками меду і приймають натщесерце як засіб проти гостриків; відвар плодів любистку (1 чайна ложка сировини на 150 мл окропу, варять 8–10 хвилин, настоюють) по 1 столовій ложці 3 рази на день як засіб проти глистів; столову ложку суміші (по­рівну) коріння любистку, пирію повзу­чого, вовчуга польового і бедрин­цю ломикаменевого, листя берези боро­давчастої і мучниці звичайної, плодів шипшини травневої і петрушки куче­рявої та квіток калачиків лісових за­ливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і п'ють по 2–3 склянки за день при нефриті; відвар столової ложки суміші (порівну), корін­ня любистку, трави фіалки триколірної і плодів ялівцю звичайного на склянці окропу п'ють по 1–2 склянки за день при захворюваннях сечового міхура (цистит, бактеріурія); столову ложку суміші коріння любистку (10 г), трави вересу звичайного (20 г), хвоща по­льового (20 г) і золотушника звичай­ного (10 г), плодів петрушки куче­рявої (20 г), лушпиння квасолі зви­чайної (10 г) та шишок хмелю звичай­ного (10 г) заливають склянкою окро­пу, настоюють до охолодження і одер­жаний настій випивають за день ковтками при ніктурії; суміш порошку плодів (ЗО г) та коріння (20 г) лю­бистку лікарського, коріння кульба­би лікарської (5 г) і алтеї лікар­ської (15 г) заливають 0,5 л горілки, додають півсклянки меду, настоюють 9 діб у теплому місці, проціджують і п'ють по 2 столові ложки вранці й увечері при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

Зов­нішньо – настій коріння любистку (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) для протирання, компресів і примочок; настій коріння любистку (1 столова ложка сировини на 1 л окропу, настоюють 10– 15 хвилин) для миття голови.