Льонок звичайний (Linaria vulgaris);
чистик пісковий, льнянка обыкновенная

Багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пря­мостояче, просте або розгалу­жене, густо облистнене, 30–90 см заввишки. Листки прості, ціло­краї, лінійно-ланцетні або майже лінійні, гострі, при основі зву­жені, сидячі, 2–6 см завдовжки, з загорнутими краями. Квітки двостатеві, неправильні, в густих Верхівкових китицях; віночок – з довгою шпоркою, блідо-жов­тий, двогубий, з червонувато-оранжевою волосистою випуклі­стю на нижній губі. Плід – довгаста вдвоє довша за чашеч­ку коробочка. Цвіте у травні – серпні.

Поширення. Льонок звичайний трапляється по всій території України (крім півдня Степу і Північного Криму) як бур'ян на полях, по межах, біля доріг, на схилах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву льонку (Herba Linariae), яку збирають в період цвітіння рос­лини, зрізуючи облистнену части­ну стебла, і сушать у затінку на відкритому повітрі або в примі­щенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 20 %. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава льонку мі­стить алкалоїд d,l-пеганін, флаво­ноїдні глікозиди лінарин, пекто­лінарин, неолінарин, ацетилпектолінарин, ціанідиновий глікозид антиренінхлорид, іридоїд аукубін, пектинові й смолисті речо­вини, слиз, фітостерин, холін, ка­ротин (18 мг % ) та аскорбінову (у свіжому листі – до 170 мг % ), фолієву, лимонну і яблучну орга­нічні кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Комплекс хімічних речовин, що містяться в льон­ку звичайному, забезпечує йому багатобічні терапевтичні власти­вості. Експериментальними спо­стереженнями встановлено, що алкалоїд пеганін знижує артері­альний тиск, збільшує наповнен­ня пульсу, уповільнює серцеві скорочення, підвищує тонус і збільшує амплітуду скорочень гладеньких м'язів кишечника і матки та виявляє жовчогінну й послаблюючу дію. Застосу­вання пеганіну в клінічних умо­вах дає позитивні наслідки при лі­куванні хворих з атонією, паре­зами й паралітичною кишковою непрохідністю, розвиненою вна­слідок тяжких оперативних втру­чань, та хворих на прогресуючу м'язову дистрофію й міопатію. Рідкий спиртовий екстракт льон­ку має легкі проносні властивості й дає добрий терапевтичний ефект при атонії кишок, метеоризмі й тривалих запорах. Спиртовий ек­стракт виявляє й сечогінні власти­вості. У побуті льонок звичайний приймають усередину у вигляді настою при задишці, головному болі з блюванням (симптомокомплекс Меньєра), при жовтяниці різ­ного походження, запаленні жовч­них шляхів, метеоризмі, запорах, хронічному коліті й геморої, від глистів, для лікування енурезу й запалень сечового міхура, у разі запалення й гіпертрофії простати, при затримці менструацій та при хронічних шкірних хворобах. Міс­цево відвар льонку звичайного за­стосовують при геморої, фурунку­льозі, виразках, вуграх, гноячках і висипах. Виготовлену з трави льонку мазь використовують для лікування геморою (змащений маззю кусок марлі вводять у задній прохід на 4 – 5 годин), екземи та лишаїв. У гомеопатії льонок звичайний застосовують у вигляді есенції при діареї та енурезі.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій трави (1 сто­лову ложку сировини настоюють 2 го­дини на двох склянках окропу) по півсклянки 3 рази на день до їди; екстракт льонку рідкий готують на 40 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 1, приймають по 1–3 чайні ложки на ніч як проносний легкий засіб; столову ложку суміші трави льон­ку звичайного, квіток цмину пісково­го і приймочок кукурудзи звичайної у співвідношенні 1,5 : 1,5 : 1 настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють по чверті склянки 3 рази на день при жов­тяниці.

Зовнішньо – відвар трави (20 г сировини на 500 мл води або молока, кип'ятити 20–25 хвилин) для обмивань і компресів; відвар трави (10 г сировини на 200 мл окропу) для клізм при свербінні в задньопрохідному отворі; мазі для лікування ге­морою та шкірних хвороб: а) 2 части­ни сухої трави льонку звичайного обприскують 1 частиною 70% -ного спирту, витримують кілька годин у за­критій посудині в теплому місці, додають 10 частин свинячого смальцю, нагрівають у відкритій посудині на водяній бані, поки весь спирт не ви­парується, проціджують і віджимають; б) 2 частини свіжої трави нагрівають з 5 частинами свинячого смальцю до повного випаровування води, проціджу­ють і відтискують. Притаманні льонко­ві звичайному токсичні властивості змушують бути обережними при вжи­ванні його всередину.