Лепеха болотяна, або звичайна (Acorus calamus)
аїр болотяний, або звичайний, татарське зілля.
Родина ароїдних (кліщинцевих) — Аrасеае.

З лікувальною метою використовують кореневище рослини.

Трапляється цілими заростями на болотах, по берегах річок і озер у середній і південній частинах Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні.

Лепеха болотяна — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище повзуче, товсте, всередині біле, зверху жовте або жовто-зелене, усаджене довгими кореневими мочками; від верхнього краю його відходять пучки довгого яскраво-зеленого, лінійно-мечовидного листя і безлисте тригранне стебло до 1 м заввишки, що закінчується довгим (до 12 см) суцвіттям, яке називають качаном (він являє собою колос із м'ясистою віссю, обгорнутий біля основи покривним листком — покривалом); квітки дрібні, зеленаві, двостатеві. Цвіте рослина в червні — липні. У нас лепеха звичайно не дає плодів і розмножується вегетативно (кореневищами). Кореневище застосовують без дрібних корінців, їх відрізують і відкидають. Кореневище має гірко-пекучий смак і приємний запах.

Заготовлюють кореневища лепехи восени або на початку зими, коли завдяки зниженню рівня води в річках їх легше дістати.

Уся рослина, й зокрема кореневище, крім інших речовин, містить у собі й пахучу ефірну олію, смолу, дубильні (в'яжучі) речовини та гіркий глюкозид. Лепеха відома як болетамувальний, відхаркувальний, вітрогінний і дезинфікуючий засіб. Цю лікарську рослину охоче застосовували й застосовують у народі при цинзі, під час епідемій холери й грипу та при висипному тифі.

Застосовують кореневище лепехи у вигляді відварів, настоїв (на холодній воді), настойок, а іноді й у вигляді порошку для внутрішнього вживання й зовнішнього застосування.

Препарати з кореневища лепехи дуже корисні при вживанні всередину як добрий збуджувач апетиту і як засіб, що регулює функції шлунково-кишкового тракту (зменшує пронос і знижує печію, метеоризм).

Препарати з кореневища лепехи застосовують і при жовтяниці, малярії, золотусі, ексудативному діатезі, рахіті й цинзі. При хворобах нирок і сечового міхура (запаленнях) їх уживають не тільки всередину, а й застосовують зовнішньо у вигляді сидячих ванн (на це годиться не тільки кореневище, а й листя рослини).

Порошок з кореневища болотяної лепехи вживають усередину (при печії, запаленні нирок і сечового міхура) й застосовують зовнішньо, домішуючи його, наприклад, до зубного порошку. Таке застосування порошку замінює собою полоскання відваром коренів. Цей засіб особливо необхідний для зміцнювання ясен при альвеолярній піореї та при інших видах розпушування їх.

Як добрий дезинфікуючий засіб препарати з кореневища болотяної лепехи застосовують і при гнійних ранах.

Дуже корисно вводити кореневище болотяної лепехи до складу чаїв від рахіту й золотухи. Охоче застосовують його в народі в суміші з корінням лопуху й квітками нагідок для миття голови, щоб не випадало волосся. Відповідно до досвіду китайської медицини, його застосовують і при зниженій кислотності та при виразці шлунка.

Сушити й зберігати кореневища лепехи треба як звичайно, але обов'язково треба попередньо обчищати їх.

Способи застосування. Настій або відвар (15,0—200,0) готують так: 15 г, або 1 столову ложку, подрібненого сухого кореневища беруть на 200 мл, або на 1 склянку холодної води (настій) чи окропу (відвар). Кореневище настоюють 8 годин, відвар — 20 хвилин; вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день перед їдою.

Настойка: 20,0 подрібненого кореневища на 100,0 спирту або горілки, настоювати 8 днів у теплому місці, часто збовтуючи; процідити й вживати всередину по 20 крапель 3 рази на день. До хворого зуба настойку треба прикладати на клаптику вати.

Порошок: по 0,2—0,5 г (не більше) 3 рази на день. Суміш від випадання волосся (зовнішній засіб):

кореневища болотяної лепехи               — 20,0

кореня лопуху                                      — 20,0

квіток нагідок                                       — 10,0

шишок хмелю                                       — 15,0

Усе це треба змішати, заварити на 1 літрі окропу й змочувати ним голову на ніч.