Лопух справжній або лопух великий (Arctium majus або Arctium lappa)
реп'яхи, дідівник.
Родина складноцвітих — Compositae.

З лікувальною метою використовують його корінь, листя й насіння.

Поширений по всій території Європейської частини Радянського Союзу і зокрема всюди на Україні, а також у Сибіру, в Середній Азії та по всій території Європи. Росте на пустирях, біля полів і доріг.

Лопух справжній, або великий,— багаторічна рослина. Корінь великий і товстий; стебло гіллясте, заввишки до півтора метра; листки чергові, великі, серцевидно-яйцевидні, цілокраї, рідше — виїмчасто-зубчасті, знизу павутинно-повстисті. Квіткові кошики в щитковидних суцвіттях майже кулясті, з обгорткою з черепичастих, майже голих шиловиднозагострених, на кінці гачкуватих листочків, що утворюють собою після відцвітання так звані реп'яхи. Квітки дрібні, трубчасті, пурпурні; сім'янки довгасті, стиснені, вздовж ребристі.

Інший вид лопуху — павутинистий, або повстистий, більше поширений, ніж лопух справжній, але мало чим відрізняється від нього ботанічними особливостями й лікувальними властивостями.

Обидва ці види лопуху ростуть на вологих місцях, поблизу жител, на городах, біля доріг, на полях, у садах.

Корінь лопуху заготовляють восени або рано навесні (до появи листків).

Щоб зберегти лікувальні властивості лопуху, його корінь не треба обмивати, а лише трохи підсушити й обчистити щіточкою, а вже потім, порізавши вздовж, сушити (краще в печі або духовці з легким духом, але не на повітрі, щоб уникнути швидкого бродіння).

Хімічні властивості кореня лопуху мало досліджено. В ньому виявлено ефірну олію, інулін, дубильні, гіркі й ще деякі речовини.

Лопух є сечогінним і потогінним засобом.

Як сечогінний і очисний засіб відвар з кореня лопуху, іноді в поєднанні з іншими сечогінними засобами, успішно вживають у народі при хворобах сечостатевих органів. Зокрема, при лікуванні діабету корінь лопуху поєднують із стручками квасолі й листям чорниці порівну. Застосовують його й при золотусі, рахіті, геморої, водянці й ревматизмі.

Для лікування ревматизму корінь лопуху краще поєднувати з коренем оману пополам.

При ревматизмі й порушенні обміну речовин (висипи на шкірі) ми рекомендуємо не тільки вживати відвар кореня лопуху всередину, а й застосовувати його зовнішньо, у вигляді зігрівального компресу на весь тулуб. Особливо ефективний цей метод лікування при застарілих екземах і тривалому хронічному ревматизмі.

Вживають лопух і при хронічних запорах. У таких випадках краще вживати відвар не з кореня лопуху, а з його насіння.

Зовнішньо лопух застосовують для ростіння волосся й для боротьби з випаданням його. Волосся обмивають відваром із кореня або змазують маззю чи олією з плодів лопуху. Крім того, відвар, мазь і олію застосовують при хронічних ранах, а при свіжих — потовчене свіже листя.

В усіх випадках вживання лопуху корінь його в свіжому вигляді нам здається ефективнішим. В гомеопатії зі свіжого коріння лопуху виготовляють есенцію.

Способи застосування. Легкий відвар кореня (декокт): 15,0—200,0; настояти після заварювання 20 хвилин, дати вичахнути, процідити й пити по столовій ложці 3—4 рази на день. Цей відвар вживають і для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту.

Відвар плодів (як проносний засіб): 20,0—200,0; готувати й уживати його так само, як і легкий відвар кореня.

Мазь із кореня (1-а): описаний вище відвар кореня згустити варінням до половини, змішати пополам із свинячим внутрішнім жиром (розігріваючи його), злити в горщик, накрити покришкою й замазати її тістом і поставити в піч (або духовку) на кілька годин; з вичахлої загуслої маси злити воду, якщо вона не вся випарувалася. Ця мазь є добрим засобом для ростіння волосся.

Примітка. За відвар сухого кореня набагато ефективніший свіжий сік із лопуху.

Мазь із кореня (2-а): з відвару кореня (4 столові ложки на 4 склянки окропу), також згущеного, беруть 1 частину на 4 частини коров'ячого масла й змішують. Мазь ефективна при опіках.

Мазь із листя лопуху (складна):

сушеного листя лопуху                           — 20 г

квіток ромашки                                       — 20 г

кореня копитняка                                   — 20 г

трави іван-чаю (зніту)                            — 20 г

Суміш варять у 4 склянках води, потім додають 1 столову ложку коров'ячого масла й 2 склянки міцного відвару з сінної потерті, знову виварюють (краще у так званій водяній бані), поки не вийде густа тягуча клейка маса; процідивши й віддавивши змішують із гліцерином порівну. Ця мазь дає блискучі наслідки в боротьбі з екземами.

Спосіб лікування застарілої екземи (за методом автора): відвар кореня лопуху (15,0—200,0) по 1 столовій ложці 4 рази на день (перед їдою).

Для зовнішнього лікування треба взяти 4—5 столових ложок подрібненого кореня на відро води, закип'ятити й дати вичахнути до середньої температури. В цьому ще теплому відварі намочити вчетверо складене простирадло, завширшки таке, щоб було на весь тулуб від пахов до кісточок на ногах, викрутити його, але не зовсім, і швидко й тісно укутати ним хворого. Причому між ногами у хворого треба прокласти частину простирадла, щоб голі ноги не доторкалися одна до одної. Не давши пристирадлу вихолонути, хворого треба так само укутати й сухим простирадлом, а потім тонкою вовняною ковдрою. Простирадла й ковдру закріпити булавками й залишити хворого і 1 1/2—2 години в постелі. Якщо він засне, то не треба будити його й розкутати, аж як він прокинеться. Лікування цим способом рекомендується застосовувати лише раз на добу (краще на ніч), і через 6 днів треба робити перерву на добу. Ці компреси треба ставити доти, поки на тілі, яке вже очистилося від екземи, не з'явиться легкий висип. Через один-два дні цей висип зникне, й лікування можна вважати закінченим.

Лікування триває два-три тижні.

Таким самим способом лікують і рецидивуючий, поновлюваний ревматизм. Результат виходить чудовий: хвороба не рецидивує.

Оригінальний народний спосіб лікування ревматизму. Маззю з кореня лопуху (краще, якщо зі свіжого) хворий натирає собі уражені суглоби, лягає в лазні на піл або полицю, де поступово посилюється пара, і там протягом 1/2 години п'є малими ковтками теплий відвар кореня лопуху (всього 1 склянку). Через 15—20 хвилин хворий починає дуже потіти. Він продовжує лежати на полу доти, поки його тіло не стане сухим; спрагу він тамує сироваткою з молока. Зійшовши з полу, хворий знову натирає собі всі суглоби цією самою маззю, обкладає їх ватою або ключчям і забинтовує. Роблять це на ніч. Лікування дає дуже добрий наслідок.