Льонок звичайний (Linaria vulgaris)
дикий льон, зайців льон, жабрій, чистець, польовий муріг.
Родина ранникових — Scrophulariaceae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Поширений майже по всій території Радянського Союзу, зокрема на Україні, на Кавказі, в Середній Азії, Сибіру та на Далекому

Сході, а також у зарубіжній Європі, в Китаї та в Америці. Росте на луках, схилах та в рідких лісах.

Льонок звичайний — багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 90 см. Стебло просте, з лінійно-ланцетними листками й сіро-жовтими квітками. Квітки зі шпорами, жовтогарячого кольору, зібрані в густі кінцеві китиці, що звужуються, з прилистками і мають своєрідну форму з закритим зівом. Плоди — коробочки з плоским чорним насінням.

Трава в свіжому вигляді має неприємний запах, який не зменшується, а навіть посилюється під час сушіння. Смак її гострий, солонувато-гіркий.

Льонок звичайний застосовують у народі як ніжний проносний, протизапальний, потогінний, сечогінний, жовчогінний і як такий, що регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, засіб.

Хоч наукова медицина й не визнала льонок за лікарську рослину, з досвіду народної медицини відомо, що він допомагає при запорах, навіть хронічних (якщо його препарати довго вживати), при здутті живота з болем і навіть при атонії (слабкості) кишечника. Краще пити не простий відвар, а згущений до половини, подібний до екстракту. Такі ліки з трави льонку особливо рекомендують при проносі й нетриманні сечі.

В народі при метеоризмі (здутті в кишечнику), хворобах печінки й нирок уживають відвар і навіть чай із трави льонку (без дозування, заварюють приблизно 10,0—200,0). В останньому випадку краще вживати ліки з трави льонку, змішаної з квітками піскового цмину й косами (волоссям) кукурудзи.

Ліки з трави льонку іноді вживають усередину і як протигеморойний засіб, та найчастіше їх застосовують зовнішньо — від різних шкірних хвороб і геморойних шишок.

У гомеопатії з трави льону готують есенцію.

Квітки цієї рослини використовують у тібетській медицині.

Способи застосування. Згущений відвар: 20,0—200,0; по 1 чайній ложечці 3 рази на день, а як проносний засіб — по 2—3 чайні ложечки на ніч.

Відвар-суміш для очей: по 20,0 трави льонку, квіток волошок і квіток бузини залити двома склянками окропу, настояти 8 годин, процідити крізь полотно й застосовувати у вигляді примочки або крапель. Ці ліки зменшують запалення, видаляють гноєтечу й поліпшують зір.

Відвар-суміш од хвороб печінки й нирок: взяти порівну трави льонку, квіток піскового цмину й кіс (волосся) кукурудзи, змішати й заварити 2 чайні ложечки цієї суміші в склянці окропу; вживати всередину по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Мазь проста: 2 частини трави льонку (в порошку) змішати з 5 частинами свинячого жиру, довго попарити й видавити.