Мак дикий (Papaver rhoeas);
мак-самосійка, польовий мачок; родина Макових (Papaveraceae);
мак-самосейка

У південних областях Росії та України на хлібних полях і вздовж польових доріг ця рослина настільки чисельна, що інколи не видно посівів. Безмежне вогненне неспокійне море. Хвилююче видовище. Проте це бур'ян, що дає величезну кількість насіння, яке засмічує посівний матеріал. У середній смузі Росії дикий мак відносно рідко можна побачити на полях, зате у садах і на городах його розводять багато любителів.

Мак дикий — трав'янистий однорічник. Уся рослина опушена, стебло прямостійне, розгалужене, заввишки 30-80 см. Листки чергові, у більшості глибоко перистороздільні, з довгастими пилчастими частками. Квітки великі, діаметром 3-5 см, правильні, двостатеві, чотирипелюсткові, одиночні, розташовані на верхівці стебла. Пелюстки зазвичай яскраво-червоні, як правило, з темною плямою біля основи, рідко рожеві чи білї (альбіноси). Плід — широкоеліптична коробочка, звужена біля основи у ніжку. Росте дикий мак не тільки на полях і городах, на нього можна натрапити на засмічених місцях, уздовж доріг, на кам'янистих та щебенистих схилах.

Раніше ця рослина входила до вітчизняної Фармакопеї, а сьогодні її використовують тільки народні цілителі, хоча й досі пелюстки застосовують у науковій медицині 12 країн світу. З лікарською метою збирають пелюстки і макові головки (коробочки). Пелюстки заготовляють у суху погоду з повністю розкритих квіток і швидко сушать у затінку, розстилаючи їх тонким шаром. Коробочки зрізають до їхнього повного дозрівання, після того як вони набудуть солом'яно-жовтого забарвлення, зазвичай — у липні. Сушать зібрані головки у затінку чи у теплому провітрюваному приміщенні, потім досушують у сушарках при температурі не вище 70 °С. Готову сировину зберігають у сухому місці, захищеному від дії прямого сонячного світла, краще у банках з темного скла.

Пелюстки рослини містять до 0,05% алкалоїдів, вітамін С, антоціанові пігменти, слиз, пектинові та смолисті речовини, солі заліза та магнію. У головках (коробочках) є алкалоїди і вищі жирні кислоти. Цікаво, що набір алкалоїдів у дикого маку зовсім інший, ніж у маку снодійного.

Препарати рослини заспокоюють нервову систему, виявляють легку знеболювальну, снодійну, пом'якшувальну, відхаркувальну та обволікаючу дію. Крім того, вони мають кровоспинні та потогінні властивості. Настій пелюсток використовують як протикашлевий засіб при бронхітах, трахеїтах, ларингітах, а також при безсонні та тахікардії, лікують ним діарею (пронос) і дизентерію. Допомагає настій при мимовільному сечовипусканні та болях у черевній порожнині. Зовнішньо пелюстки застосовують у вигляді порошку як кровоспинний засіб, лосьйон з них використовують для протирання сухої шкіри і розгладжування зморщок.

Відвар головок частіше рекомендують при гострому кашлі (особливо у дітей), серцебитті, болях у черевній порожнині та у випадку нерегулярних і мізерних менструацій.

Експериментально доведено, що спиртові екстракти, отримані з насіння дикого маку, мають протипухлинні властивості. Клінічно ці дані було перевірено в Японії. У деяких країнах (Японії, Єгипті, Чилі, Марокко) насіння маку використовують при онкологічних захворюваннях органів черевної порожнини, а також при саркомі, кондиломах і зовнішніх формах раку.

Настій пелюсток. 1 столова ложка сировини на 600 мл окропу, відварюють на киплячій водяній бані 10 хв., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день до їди.

Відвар головок (коробочок). 1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, відварюють 10 хв., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день до їди.

Передозування препаратів маку дикого неприпустиме!