Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis);
мильний корінь, собаче мило, мильна трава, дике мило, мидлянка, мило коров'яче, милиця, піномило; родина Гвоздикових (Caryophyllaceae);
мыльнянка лекарственная

Родина Гвоздикових дала людині не надто багато представників лікарських рослин, проте деякі з них відомі дуже давно, причому їх застосовують і в науковій, і в народній медицині.

Це, наприклад, мильнянка лікарська — трав'янистий багаторічник заввишки 30-90 см. Кореневище рослини повзуче, розгалужене, червоно-буре. Стебло мильнянки зазвичай пряме, голе чи опушене короткими шорсткуватими волосками. Листки супротивні, звужені біля основи у короткий черешок, довгасті або еліптичні, на них добре видно три поздовжні рельєфні жилки. Краї листків — з шерстистим опушенням. Квітки правильні, двостатеві, білі чи блідо-рожеві, зібрані у щиткоподібно-волотисті суцвіття. Цвітуть у червні-вересні, мають приємний запах. У сутінках квіти більш ароматні, ніж вдень. Плід — коробочка. У природних умовах рослина зростає на півдні Європейської частини Росії долинами річок, на узліссях, заплавних луках, у заростях чагарників, інколи на пустищах. У середній смузі мильнянку часто розводять у палісадниках як декоративну та лікарську рослину. Здичавіла вона трапляється в Західному Сибіру. Мильнянка також росте у Західній Європі, Малій Азії, на Кавказі та в Україні (по всій території серед чагарників, на узліссях, піскуватих луках, у долинах рік, біля будинків та шляхів).

Раніше мильнянка входила до вітчизняної Фармакопеї, тепер її використовують тільки у народній медицині. У Західній Європі вона й досі є у Фармакопеї Франції, Німеччини, Голландії, Фінляндії та Португалії.

З лікарською метою заготовляють кореневища рослини та її надземну частину. Кореневища викопують восени чи напровесні, ретельно очищують від землі, видаляють залишки стебел і швидко промивають у холодній воді. Сушать отриману сировину на відкритому повітрі, розклавши тонким шаром на тканині чи папері, а додатково — у спеціальних сушарках при температурі до 50 °С. Траву збирають під час цвітіння, зрізуючи верхівки рослини (завдовжки не більше 30см), а з нижньої частини обривають листя. Сушать зібрану сировину у затінку, під укриттям, досушують у сушарках при температурі до 40 °С. Зберігають готовий продукт у прохолодних, сухих, провітрюваних приміщеннях. Усі операції з сировиною проводять в окулярах і респіраторі, оскільки найдрібніші частини рослини виявляють подразнювальну дію на слизову оболонку очей та носоглотки.

У кореневищах і коренях мильнянки міститься багато сапонінів (звідси походить родова латинська назва рослини) — до 25%, в тому числі тритерпенові сапоніни, так звані сапоназиди А, В, С та D. У листках містяться тритерпеновий сапонін сапонарозид, глікозид сапонарин та аскорбінова кислота (вітамін С) (до 1%).

Препарати мильнянки виявляють відхаркувальну, сечогінну, потогінну і жовчогінну дію, сприяють видаленню з організму токсичних продуктів обміну (при нормальному функціонуванні організму та у випадку тяжких хвороб). Вони перешкоджають утворенню каменів у жовчному міхурі, мають протинабрякові властивості, прискорюють загоєння ран після оперативного втручання. Показане застосування настою кореневищ при сухому бронхіальному кашлі, у цьому випадку препарат полегшує відкашлювання і відділення харкотиння. Використовують настій також при бронхіальній астмі, сикозі, загальній інтоксикації організму, жовтяниці, дерматозах і подагрі. Зовнішньо відвар суміші кореневищ мильнянки з листками шавлії лікарської призначають при себореї і випадінні волосся.

Передозування препаратів рослини неприпустиме, оскільки спричинює тяжкі наслідки, а їхнє застосування протипоказане при кровотечах з травного тракту, гострих катарах шлунка і кишок, після операцій на кишечнику, жовчовивідних та сечовивідних шляхах.

У побуті рослину використовують як замінник мила — подрібнені корені з водою дають стійку піну. Форму мильнянки з повними квітами розводять у садах як декоративну рослину.

Поїдання тваринами великої кількості трави рослини спричинює у них тяжкі отруєння.

Настій кореневищ. 1 столову ложку подрібнених кореневищ настоюють 8 год. на 250 мл холодної кип'яченої води, проціджують. Випивають цю кількість протягом дня малими ковтками для поліпшення відхаркування.

Відвар кореневищ. 20 г подрібнених кореневищ на 0,5 л окропу, кип'ятять протягом 5 хв., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 3 рази на день (першу порцію — натще) при хворобах печінки, екземі та герпесі.

Відвар трави. 30г сировини на 1 л окропу, кип'ятять 5 хв., проціджують. Отриману кількість відвару ділять на однакові порції, приймають протягом дня при жовтяниці (гепатиті).

Відвар кореневищ (зовнішнє). 30 г суміші кореневищ мильнянки і листя шавлії лікарської у співвідношенні 1:2 кип'ятять 5 хв. у 250 мл окропу. Проціджують і використовують у теплому вигляді для полоскань горла при ангінах.

Відвар кореневищ (зовнішнє). 20 г подрібнених кореневищ мильнянки кип'ятять 5 хв. у 250 мл окропу. Проціджують і використовують у теплому вигляді для примочок та обмивань при герпесі.