М'ята перцева (Mentha piperita);
м'ята холодна; родина Губоцвітих (Lamiaceae (Labiatae));
мята перечная

Слова «м'ята», «м'ятний» одразу нагадують про смакові відчуття — хто не куштував м'ятної жувальної гумки та інших харчових продуктів з м'ятним запахом? Аромат і охолоджувальний ефект притаманні м'яті перцевій, яка виведена людиною шляхом селекції дикорослих видів м'яти — водяної, польової та інших. Тому м'ята перцева у дикорослому стані не трапляється. Її розводять на городах, у садах, але головне — у великих спеціалізованих господарствах, які постачають сировину рослини для фармацевтичної та харчової промисловості.

Перцева м'ята — багаторічник, стебло її пряме чи розгалужене, інколи червонувате, до 60 см заввишки. Листки супротивні, довгастояйцеподібні чи еліптичні, нерівно-гостропилчасті з країв, зісподу коротковолосисті. Квітки дрібні, бузково-рожеві, у коло-

соподібних суцвіттях, що охоплюють стебло. Цвіте м'ята у червні-липні.

Збирають рослину в середині цвітіння, коли частина квітів уже розпустилася, а інша перебуває у стадії пуп'янків. Сушену траву обмолочують, грубі стебла видаляють.

Листки м'яти містять майже 2,5% ефірної олії, до складу якої входять ментол та багато інших складних органічних сполук. Крім того, у них є каротин (провітамін А), дубильні речовини, мікро- та макроелементи.

Діюча основа м'ятної олії, ментол, має антисептичні, знеболювальні та подразнювальні властивості. У результаті подразнювальної дії виникає відчуття охолодження, яке супроводжується рефлекторним звуженням судин, а потім настає легка анестезія.

Препарати м'яти посилюють секрецію травних залоз і збуджують апетит, пригнічують процеси гниття і бродіння у кишечнику (вітрогінна дія). Вони також нормалізують функцію жовчного міхура — стимулюють виділення жовчі у дванадцятипалу кишку. М'ятний настій виявляє слабку заспокійливу та гіпотензивну дію (знижує артеріальний тиск). Цей препарат усуває нудоту, запобігає блюванню, знімає спазми м'язів кишечнику (кишкові коліки), допомагає при нетравленні жирів; корисний при захворюваннях печінки, нервовому збудженні та різних невротичних станах. Ментол як легкий судинорозширювальний засіб застосовують при стенокардії і спазматичних станах судин головного мозку, він також входить до складу різних лікарських препаратів, зокрема валідолу. Зовнішньо настій м'яти у лікувальній практиці використовують для полоскання порожнини рота, ванн та компресів; добре допомагають обмивання поверхні шкіри при свербінні, нейродермітах та екземах. У народній медицині листя м'яти здавна використовують при мігрені (свіже -прикладають до лоба), а також для лікування шкірних хвороб (марлю, просочену соком свіжих листків, накладають на уражені ділянки шкіри). Листки м'яти входять до складу вітрогінних, потогінних та інших лікарських чаїв.

Необхідно пам'ятати, що передозування ментолу може викликати порушення функції дихального центру, особливо у дітей.

Як харчовий продукт м'яту використовують у виробництві лікерів, у харчовій та кондитерській промисловості. В англійській кухні перцева м'ята — обов'язковий компонент соусів до страв з баранини. Невелика кількість свіжого листя м'яти поліпшує смак печені та дичини. Корисно додати трохи м'яти до тушкованої капусти, моркви, овочевих супів, маринадів до м'яса, риби, а особливо страв із сиру.

Медова продуктивність рослини — 320-500 кг з 1 гектара. Мед, зібраний бджолами з квітів м'яти, бурштиновий, ароматний, приємний, ледь охолоджуючий на смак.

Настій листків. 5 г листків м'яти перцевої на 200 мл окропу, настоюють 20 хв., проціджують. Приймають по 1/2-1/3 склянки 2-3 рази на день за 15 хв. до їди.

Відвар листків (зовнішнє). 50 г листя на 10 л гарячої води, кип'ятять протягом 15 хв., проціджують. Виливають у ванну. Цим же відваром обмивають уражені ділянки шкіри.