Маклея дрібноплода (Macleaya mісmосаіра);
маклея мелкоплодная

Багаторічна трав'яниста з оран­жевим молочним соком і не­приємним запахом рослина ро­дини макових. Стебла прямостоя­чі, до 2,5 м заввишки. Листки довгочерешкові, чергові, пальчасто-лопатеві, великі (20—30 см завдовжки), зверху сизо-зелені, зісподу — майже білі, з висту­паючими жилками. Квітки роже­ві, з приємним запахом, зібрані в довгі (30—40 см завдовжки) верхівкові волоті. Плід — коро­бочка. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Маклея дрібноплода дико росте в Центральному Ки­таї. На теренах колишнього СРСР її вирощують як лікарську рослину.

Сировина. Надземну частину рос­лини використовують як сиро­вину для виробництва алкалоїдів.

Хімічний склад. Трава маклеї дрібноплодої містить 0,78—1,28% суми алкалоїдів, у тому числі сангвінарин, хелеритрин, прото­пін, алокриптопін та інші.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Біологічна активність маклеї пояснюється наявністю в рослині суми алкалоїдів. Найак­тивніша терапевтична роль на­лежить алкалоїдам сангвінаринові і хелеритринові. Суму бі­сульфатів цих близьких за будо­вою алкалоїдів використовують як лікарський препарат, відомий під назвою сангвіритрин. Він виявляє антимікробну активність по відношенню до грампозитивних і грамнегативних бактерій та до патогенних грибів, згубно впливає на трихомонади. Зва­жаючи на це, застосування пре­парату показане і дає добрий терапевтичний ефект при ліку­ванні уражень шкіри і слизо­вих оболонок, спричинених дріжджовидними грибами і мішаною флорою, та в разі важкозагоюваних інфікованих ран і виразок. При місцевому застосуванні сангвіритрину можливе відчуття па­ління. Щоб уникнути цього по­бічного явища, препарат розво­дять або додають до нього 0,5%-ний розчин новокаїну. Сангвіритрин виявляє й антихолінестеразну активність. Його призна­чають при дитячих церебраль­них паралічах, міопатіях, спастич­них парезах лицьового нерва, при прогресуючій м'язовій дистрофії та іншій неврологічній патології. При прийманні препарату всере­дину можливі нудота, блюван­ня та болі в шлунку. У такому випадку вживання препарату при­пиняють. Сангвіритрин протипо­казаний при епілепсії, гіперкі­незах, бронхіальній астмі, сте­нокардії та хворобах печінки і нирок.

Лікарські форми і застосування. Сангвіритрин (Sanguiritrinum) приймають усередину по 0,005—0,01 г 2 рази на день після їди в таблетках (до 3 табле­ток на день). Тривалість курсу лі­кування — 20 днів. Дітям сангвіритрин призначають за наведеною ви­ще схемою, але в менших дозах (не більше як 0,001 г на 1 рік життя на добу за 2 прийоми).

Зовнішньо сангвіритрин застосовують у вигляді 1%-ного лініменту (нанесення на ви­разки і рани при перев'язуваннях щодня або через 1—2 дні;

аплікації при стоматитах різного походження 2—3 рази на день;

змащування ура­жених ділянок тіла 1—2 рази на день при шкірних захворюваннях) та у ви­гляді 0,2%-ного спиртового або 1%-ного водного розчинів (промивання, змочування тампонів при отитах, па­родонтозі та ін.