Мандарин (Citrus unshiu);
мандарин

Невелике (2—3,5 м заввишки) віч­нозелене плодове дерево родини рутових. Молоді гілки зелені. Лис­тки шкірясті, чергові, ланцетні, притуплені, зчленовані з череш­ками. Квітки двостатеві, одинич­ні або по 2 в пазухах листків; пе­люстки білі, помітно відігнуті. Плід ягодоподібний, округло сплюснутий, на верхівці вдавле­ний, оранжево-жовтий. Цвіте у березні—квітні.

Поширення. В дикому стані неві­домий. На Україні вирощують як оранжерейну плодову рослину.

Сировина. З лікувальною метою використовують плоди рослини.

Хімічний склад. У м'якуші плодів є цукри (до 10,5%), вітамін С (до 40 мг %), тіамін, органічні кисло­ти (0,6—1,1%). Шкірка плодів мі­стить ефірну олію (1,9—2,5%), флавоноїдні глікозиди, гіркі речо­вини та барвники. Головними складовими частинами ефірної олії є а-лимонен, а-пінен, цитраль, мірцен, n-цимол, терпінолен, кап­риловий та інші альдегіди, мети­ловий ефір антранілової кислоти та спирти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В натуральному ви­гляді мандарини вживають як загальнозміцнювальний засіб. На­стойку із шкірки плодів викорис­товують як засіб, що збуджує апе­тит, поліпшує травлення, пом'як­шує кашель, сприяє кращому від­діленню мокрот. Шкірка плодів входить до складу гіркої настой­ки. Свіжим натуральним со­ком (часточкою мандарина), яко­му притаманні фунгіцидні власти­вості, натирають ділянки шкіри, уражені мікроспорією або трихофітією.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настойку (2 столові ложки свіжої шкірки настоюють 7 днів на 250 мл спирту або горілки) по 20 крапель з водою три рази на день за 30 хвилин до їди.