Маслина європейська (Olea europaea);
маслина европейская

Вічнозелене дерево родини мас­линових. Листки супротивні, май­же сидячі, цілісні, ланцетні або видовжено-яйцевидні, цілокраї, 5—10 см завдовжки, зверху тем­но-зелені, зісподу залозисто-сріб­лясті. Квітки правильні, дво- або одностатеві, в китицях, які роз­міщені супротивно в пазухах лист­ків; віночок білуватий, зрослолистий, з довгою трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — кіс­тянка. Цвіте у травні—червні. Плоди достигають у вересні— жовтні.

Поширення. Маслина європейська походить із Східного Середзем­номор'я. На півдні Криму її виро­щують як плодову і декоративну рослину.

Сировина. Для лікарських потреб заготовляють стиглі плоди (Fructus Oleae) і листя (Folia Oleae). Листя використовують свіжим або сушать.

Хімічний склад. Плоди маслини європейської містять жирну олію (до 70%), антоціани, фенолкарбо­нові кислоти (кавова, пірокатехі­нова), пектинові речовини, кате­хіни, каротиноїди, токофероли та інші речовини. До складу жир­ної олії входять гліцериди олеї­нової (до 80%), пальмітинової (до 10%), стеаринової (5—8%), лінолевої, арахінової та інших кислот. У листі є глікозиди, ор­ганічні кислоти, маніт, гіркі й ду­бильні речовини, флавоноїди, ефірна олія та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. З плодів маслини європейської добувають медичну, харчову і технічну олію. Прован­ська олія (Oleum Olivarum) за­стосовується при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка, жовчнокам'яній хворобі, при отруєннях (вживають попере­мінно з теплою водою і з теплим молоком), як легкий проносний засіб при запорах, як основа для лініментів та інших галенових препаратів та як розчинник для препаратів, які використовують у вигляді ін'єкцій (камфора, препа­рати статевих гормонів та їхніх аналогів тощо). Як зовнішній за­сіб олію використовують при по­тертостях, укусах бджіл, ос і джмелів. Прованська олія має ви­сокі харчосмакові якості, вжи­вається в їжу і для виготовлення особливо цінних консервів. Тех­нічну олію використовують у миловарінні тощо. Плоди спожи­ваюсь консервованими і засоле­ними. В народній медицині на­стої з свіжого або сухого листя рослини користуються репутаці­єю ефективного гіпотензивного засобу. Настій із свіжого листя діє ефективніше, ніж із сухого. Гіпотензивні властивості екстрак­тів із листя маслини підтверд­жено експериментальними спо­стереженнями. Введення екстрак­ту всередину зумовлює у дослід­них тварин зниження артеріально­го тиску, підвищення діурезу, уповільнення перистальтики ки­шечника, порідшання і поглиб­лення дихання. З готових аптеч­них препаратів використовують цистенал, холагол і оліметин. Останній за­стосовують як жовчо- і сечогін­ний, спазмолітичний та проти­запальний засоби при лікуванні і для профілактики нирковокам'я­ної   і   жовчнокам'яної хвороби.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — прованську олію по 60 мл на прийом для видалення ка­менів із жовчного міхура;

настій (100 листків маслини прив'ялюють, подріб­нюють, заварюють 1,5 л окропу, на­стоюють 1 добу, проціджують) по тре­тині склянки 3 рази на день за 30 хви­лин до їди як гіпотензивний засіб (курс лікування — 2—3 тижні): одну частину (за об'ємом) подрібненого листя заливають у термосі 2 частинами окро­пу, напарюють ніч, проціджують і п'ють по півсклянки або по склянці 3 рази на день за 30 хвилин до їди як гіпо­тензивний засіб (вживання напару при­пиняють після настання ефекту);

холагол (Cholagolum) no 5 крапель на цукрі 3 рази на день за 30 хвилин до їди як жовчогінний і спазмолітичний засіб при жовчнокам'яній хворобі, холе­циститах і гепатохолециститах (при наявності диспепсичних явищ при­ймають під час їди або після їди; при приступах жовчної коліки приймають одноразово 20 крапель);

оліметин (Olimetinum) при наявності конкрементів приймають по 2 капсули 3—5 разів на день (до їди; при печії — після їди), а для профілактики (після відходження конкрементів) — по 1 капсулі в день протягом тривалого періоду.