Маслинка вузьколиста (Elaeagnus angustifolia);
лох вузьколистий;
лох узколистный

Кущ або невелике (3—8 м заввиш­ки) дерево з колючими гілками родини маслинкових. Молоді па­гони сріблясто-білі від зірчастих волосків. Листки чергові, ліній­но або видовженоланцетні, ціло­краї, сріблясті. Квітки двостатеві, запашні, по 1—3 в пазухах лист­ків, оцвітина 4-лопатева, дзвони­кувата, всередині жовта, зовні — срібляста. Плід — кістянкоподібний, жовтий, борошнистий. Цві­те у червні, плоди достигають у серпні — вересні.

Поширення. Маслинка вузько­листа дико росте на Кавказі і в Середній Азії. По всій території України, особливо у Степу і Лісостепу, її вирощують як фіто-меліоративну і декоративну рос­лину.

Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують плоди (Fructus Elaeagni), рідше — квітки (Flores Elaeagni) і листя (Folia Elaeagni). Квітки збирають, коли вони повністю розпустяться; листя — у червні — серпні; пло­ди — з моменту повної стиглості і аж до настання морозів. Плоди споживають свіжими або сушать.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Плоди маслинки містять дубильні й слизисті ре­човини, до 40% вуглеводів (фрук­тоза — 20%, сахароза, глюкоза), органічні кислоти, білки (до 10%), солі калію і фосфору. У листі є таніди і аскорбінова кислота (140—350 мг %), а в квітках — ефірна олія (близько 0,3%).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Натуральні плоди або виготовлені з них препарати (від­вар, порошок) і страви (узвар, ки­сіль) використовують як в'яжучі й протизапальні засоби при про­носах і катарах шлунково-кишко­вого тракту. Відвар плодів, крім того, вживають при хворобах ди­хальних шляхів, від глистів та як сечогінний засіб при водянці. На­стій квіток п'ють при простудних захворюваннях та як засіб, що поліпшує роботу серця. Препара­ти з сухого листя рослини за­стосовують як болетамувальний засіб при подагрі й ревматизмі, а подрібнене свіже листя прикла­дають до гнійних ран. Настойку з свіжих дозрілих плодів засто­совують у гомеопатії.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар плодів (50 г сировини на 300 мл окропу) по 2—3 сто­лові ложки 2—4 рази на день до їди або під час їди;

настій квіток (2 чайні ложки сировини настоюють 1 годину на склянці окропу) по 1 столовій лож­ці 2—4 рази на день;

порошок плодів (розмелюють шкірку і борошнисту ча­стину плодів) по 2—3 столові ложки на прийом 2—4 рази на день до їди або під час їди (дітям дають по 1 чай­ній ложці 3—4 рази на день).

Зовнішньо — розпарене листя загор­тають у марлю і прикладають до хво­рих місць для зменшення подагрич­них і ревматичних болів.