Мачок жовтий (Glaucium flavum);
мак вороній;
мачок жёлтый

Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло голе, розгалужене, 20—50 см зав­вишки; вся рослина сиза. Стеб­лові листки густо опушені, ре­шта — голі. Прикореневі листки ланцетні, трикутні або яйцевидні, верхні — яйцевидні, виїмчасто-лопатеві. Всі листки більш-менш цупкі, шкірясті синьо-зелені. Квітки правильні, пелюсток — 4, вони завдовжки 3—4 см, лимон­но-, золотисто- або оранжево-жовті, зрідка — кавово-червоні з жовтуватою основою. Плід — дво­гнізда стручковидна коробочка. Цвіте у травні — липні.

Поширення. Росте в літоральній смузі по берегах Чорного моря в Криму (від Євпаторії до Керчі), на галечниках і схилах. Раніше Мачок жовтий був поширений і по уз­бережжі Азовського моря. Вве­дений у культуру.

Заготівля і зберігання. Збирають надземну частину під час цві­тіння рослини (Herba Glaucii flavi), зрізуючи серпом або но­жем, уникаючи виривання росли­ни з коренем, особливо на піску­ватих місцях. Сушать, розстелив­ши тонким шаром, у приміщенні з доброю вентиляцією або на сонці, коли сировина ще досить волога. На ніч траву ховають у приміщення. Штучне сушіння проводять при температурі 55—70°. Сухої сировини виходить 20%. Зберігають у сухих провіт­рюваних приміщеннях без досту­пу прямого сонячного проміння. Рослина є сировиною для одер­жання алкалоїду глауцину. Апте­ки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Трава мачку мі­стить алкалоїди глауцин, магно­флорин, протопін, ауротензин, глауфлорин, сангвінарин, кори­дин, хелідонін, хелеритрин, хелі­рубін та інші, а також гіркоту (глаукопікрин), слиз, смоли, фу­марову і діоксималеїнову кисло­ти та мінеральні солі. Вміст основ­ної сполуки глауцину коливаєть­ся залежно від якості сировини від 0,1% до 2,3%, у культурних рослин — близько 1,7%. Глауцин є тільки в надземних органах, до­мінуючим алкалоїдом коренів є протопін. В коренях є й алкалої­ди хелеритрин, алокриптопін, сангвінарин та інші.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині використовували траву мачку як сечогінний засіб при літіазах, а також як відхаркувальний, заспо­кійливий і протидіабетний засіб. Зовнішньо застосовували для за­гоювання гнійних ран. Фарма­кологічні дослідження показали, що глауцин, виділений з трави Мачка жовтого, виявляє виразну гіпотен­зивну, спазмолітичну та проти­кашлеву, а також незначну зне­болювальну дію. Протикашлева його дія подібна до дії кодеїну, але глауцин менш токсичний, не тамує дихання, не закріплює й не спричинює наркотичних ста­нів, тому особливо придатний у педіатрії. В клінічних умовах глауцин показує добру дію при ліку­ванні бронхіту, фарингіту й кру­позної пневмонії, при абсцесі ле­гень та при інших хворобах ор­ганів дихання. Насіння Мачка жовтого мі­стить до 35% жирної олії, яка придатна в їжу і для виробницт­ва мила.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — глауцину гідрохлорид (Glaucini hydrochloridum): дорослим по 50 мг 2—3 рази на день після їди, дітям — по 10—30 мг.

В Болгарії з трави Мачка жовтого виробляють препарати глаувент, глаутерпін і бронхолітин, а в Польщі — тусиглауцин. Препарати з Мачка жовтого протипоказані при зниже­ному тиску крові.