Медунка лікарська (Рulmonariа officinalis);
смоктунчики, щемелина зви­чайна;
медуница лекарственная

Багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих. Стебло ребристе, 10—40 см заввишки, прямостояче, вкрите жорсткими залозистими волосками. Прикоре­неві листки, зібрані в розетку, серцевидно-яйцевидні, на довгих черешках, загострені, вкриті білу­ватими плямами. Стеблові листки дрібніші, середні та верхні — си­дячі, напівстеблообгортні. Квітки зібрані завійками на верхівках стебел, чашечка п'ятироздільна, дзвониковидна. Віночок трубча­стий, спочатку червоний, потім фіолетовий, після запилення — блакитний. Плід складається з 4 кулястих горішків. Цвіте у берез­ні — червні.

Поширення. Західноєвропейський вид, може трапитися на крайньо­му заході України, але певні місцезнаходження на теренах колишнього СРСР не відомі.

Заготівля і зберігання. Зрізують надземну частину під час цві­тіння рослини. Збирають і здоро­ві прикореневі листки (після одцвітання). Заготовляють сировину в сонячну погоду. Зібрану тра­ву уберігають від злежування, бо вона легко запарюється і чор­ніє. Сушити слід зразу ж піс­ля заготівлі. Для цього сирови­ну розстилають тонким шаром на решітках у провітрюваному приміщенні, часто перевертаючи. В сушарнях температура не по­винна перевищувати 50°. Занадто повільне сушіння веде до по­чорніння зілля. При зберіганні суху сировину треба добре про­вітрювати.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Молоді прико­реневі листки містять каротин і до 30 мг % вітаміну С. Трава (Herba Pulmonariae maculosae) мі­стить до 5% кремнекислоти (половина з цієї кількості — у роз­чинній у воді формі), дубильні речовини (6—10%), алантоїн (до 1%), сапонін, органічні кислоти, синильну кислоту, цукор, слиз, борнезит, кверцетин, кемпферол та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина виявляє про­тизапальну, відхаркуючу, в'яжу­чу, сечогінну, пом'якшуючу, кро­вотворну та метаболічну дію; є вказівки на можливу протиканцерогенну дію. Витяжки з сировини діють корисно на слизові обо­лонки дихальних шляхів та на процес звапнення туберкульозно­го вогнища, зменшують запа­лення і збільшують опірність на дію шкідливих летких речовин і пилу, полегшують розріджу­вання виділень, які залягають у верхніх дихальних шляхах. Пре­парати з медунки застосовують як допоміжні ліки при захворю­ваннях легень, вони ефективні особливо тоді, коли є такі симп­томи, як катар горла і бронхів, утруднене відхаркування, хрипо­та й сухий кашель. Сировина, як правило, вживається в сумішах з іншими лікарськими рослинами (споришем, хвощем, кропивою, деревієм, підбілом, солодкою то­що). Медунка входить до складу відхаркувальних препаратів, які випускаються в Австрії і ФРН. Рослина офіцинальна у ФРН. Мо­лоде прикореневе листя викори­стовують на салати.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо – відвар трави (1 сто­лова ложка трави на 1 склянку води, варити 10 хвилин) пити по півсклянки 2 рази на день як відхаркувальний засіб;

відвар (по 10 г трави медунки, листя подорожника великого і підбілу звичайного на 1 л води, повільно до­вести до кипіння, варити 3 хвилини, настояти 10 хвилин, додати меду) пити по півсклянки через регулярні інтерва­ли як допоміжний засіб при грипі, бронхіті, фарингіті й охриплості.