Міхурник деревовидний (Colutea arborescens);
хлопушка; пузырник древовидный

Гіллястий листопадний, до 5 м зав­вишки кущ родини бобових. Лист­ки непарноперисті, з 3—6 парами довгастих або овальних листоч­ків. Квітки двостатеві, неправиль­ні, яскраво-жовті, до 2 см зав­довжки, в пазушних 3—6-квіткових китицях. Плід — багатонасін­ний, пухирчасто здутий, плівча­стий біб, 5—8 см завдовжки і 2—3 см завширшки. Цвіте у травні — серпні.

Поширення. Походить з Серед­земномор'я. На Україні, переваж­но в південних районах, міхур­ник вирощують як декоративну рослину. Легко дичавіє.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Coluteae), яке заготовляють про­тягом усього вегетаційного пері­оду. Сушать його під наметом, розстилаючи тонким шаром і час від часу перемішуючи. Сухої си­ровини виходить 25%.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Листя міхурника містить дубильні й гіркі речо­вини, колютеву кислоту, сліди ефірної олії, аскорбінову кисло­ту та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Міхурник здавна ви­користовують як замінник касії гостролистої. Його препарати ма­ють проносні властивості, але за силою дії поступаються перед препаратами касії. Сила пронос­ної дії залежить від дози: малі дози зумовлюють легке послаб­лення, великі — проносний ефект. Рослина виявляє й незначну сечо­гінну та жовчогінну дію. В на­родній медицині міхурник ви­користовували і як кровоочисний засіб. Недоліком препаратів мі­хурника є їхній неприємний смак і запах. Щоб позбутися цього, в препарати міхурника додають ме­ду або коріння солодки голої, які не лише виправляють смак лі­ків, а й посилюють проносну дію. Проведені в СРСР експеримен­тальні й клінічні випробування препаратів з листя міхурника до­вели відсутність токсичних явищ.

Лікарські форми і використання. Внутрішньо — настій листя (20—50 г сировини на 1 л окропу, настоюють 5 хвилин) по одній склянці перед сном як проносний або послаблюючий засіб (відрегулювати дозою);

складний на­стій (10 г листя міхурника і 15 г ме­леної кави настоюють 15 хвилин на 150 мл окропу, проціджують і додають 15 г гіркої солі й 30 г малинового си­ропу) для хворих з слабим серцем як проносний і жовчогінний засіб.