Молодило покрівельне (Sempervivum tectorum);
молодило кровельное

Багаторічна трав'яниста рослина родини товстолистих. Стебло пря­ме, залозисто-опушене, облистнене, 24—45 см заввишки, з розеткою листків біля основи; неплідні па­гони — у вигляді щільних куляс­тих розеток листків. Листки ро­зетки з обох боків голі, лише з країв коротковійчасті, довгасті або оберненояйцевидні, з загост­реною червонястою верхівкою. Квітки актиноморфні, двостатеві, 12-членні, зірчасті, у щитковид­них суцвіттях; пелюстки рожево-фіолетові, лінійно-ланцетні, заго­стрені, волохаті, вдвоє довші за чашечку. Плід — листянка. Цвіте у липні — вересні.

Поширення. Молодило покрівель­не походить з гір Середньої Євро­пи. На території України його ви­рощують як декоративну рослину; іноді воно трапляється здичавіло на мурах, дахах і на кам'янистих місцях.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують свіже листя мо­лодила, яке збирають у липні — вересні. Інколи використовують і сухе листя.

Рослина неофіци­нальна.

Хімічний склад. У листі молодила є дубильні речовини, смоли, орга­нічні кислоти й седогептоза.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Відвар свіжого листя приймають усередину при вираз­ковій хворобі шлунка, проносі, альгоменореї й метрорагії, а хо­лодний настій — при гарячкових станах і запаленнях органів ди­хання. Застосовують молодило і як зовнішній засіб. Відвар листя використовують як полоскання при ангінах і як натирання при тривалому загорянні на сонці. Свіжим соком виводять бородавки і мозолі, лікують рани і опухи. Для лікування ран і опухів можна використовувати і свіже подрібне­не листя. Подрібнене листя або сік, змішані з рослинною олією або смальцем, застосовують при бородавках, ластовинні, синяках, опіках, різних запаленнях шкіри, афтах тощо.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар листя (4 г си­ровини на 200 мл окропу, варити 9 хви­лин) по три чверті склянки 2—3 рази на день;

2—3 подрібнені листки рослини заливають холодною кип'яченою водою, настоюють ніч і випивають протягом дня за 2—3 прийоми.

Зовнішньо — відвар листя (12 г сиро­вини на 200 мл окропу, варити 9 хви­лин) для полоскання або натирання.