Молочай городній (Euphorbia peplus);
молочай огородній

Однорічна трав'яниста гола росли­на родини молочайних. Стебла підведені або, рідше, прямосто­ячі, розгалужені, 10—25 см зав­вишки. Листки чергові, обернено­яйцевидні, тупі. Квітки різноста­теві, однодомні, без оцвітини: од­на маточкова квітка та 10—12 ти­чинкових квіток оточені чашечковидним покривальцем і утворю­ють невеличкі суцвіття, подібні до квітки. Головних променів су­цвіття три. Плід — трилопатевий тригорішок; насінини шестигран­ні, по двох гранях борозенчасті, по чотирьох — ямчасті. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Молочай городній росте розсіяно в степових і лісо­степових районах України як бу­р'ян на полях та біля доріг.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву і коріння. Заготовляють сировину під час цвітіння рослини. Вживають траву й коріння рослини (так само, як і молочний сік) свіжими або су­шать.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Молочай город­ній містить їдкий молочний сік (евфорбій), смолу, каучук, солі яблучної кислоти та мінеральні речовини. Основною діючою речо­виною молочного соку є евфорбон, до складу якого входять евфол, а-евфорбол, тараксерол, тритерпеновий спирт резинеферол і В-амірин. У насінні рослини є жирна олія, смола, евфорбіостероїд та сліди алкалоїдів.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Настій трави, молоч­ний сік (свіжий чи сухий розве­дений) і відвар цілої рослини ви­користовують у дерматології і косметиці. При виведенні веснянок і плям обличчя змащу­ють спочатку молочним соком, а потім — риб'ячим жиром. Свіжий молочний сік рослини використо­вують і для боротьби з блощи­цями. Останнім часом увагу до­слідників привертають повідом­лення про антибластичні власти­вості молочаїв і можливості син­тезу статевих гормонів і вітаміну D з евфорбіостероїду.

Лікарські форми і застосування. Зовнішньо — відвар із свіжої росли­ни (дві рослини з корінням на 10 л ок­ропу) у вигляді ванночок для лікування корости.

Молочай городній — отруйна рослина. Передозування небезпечне!