М'ята польова (Mentha arvensis);
мята полевая

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло ви­східне або прямостояче, розгалу­жене, голе або опушене, 15—60 см заввишки. Листка супротивні, прості, яйцевидні або видовженоеліптйчні, волосисті, пилчасті, на верхівці — гострі, короткочерешкові; верхні — сидячі. Квітки зи­гоморфні, дрібні, лілові або ро­жево-лілові, у щільних розсуну­тих кільцях. Плід — горішок. Цві­те у червні — серпні.

Поширення. Росте на берегах во­дойм, у заплавних лісах і на луках по всій території України (в Кри­му — рідко).

Заготівля і зберігання. Викори­стовують листя, зібране на почат­ку цвітіння рослини. Зрізують усю надземну частину, потім обрива­ють листя, розкладають тонким шаром і сушать. Зберігати в щіль­но закритій тарі. Строк придат­ності — 2 роки.

Рослина неофіци­нальна.

Хімічний склад. Листки містять ефірну олію, гесперидин, рамнозу, глюкозу, бетаїн, каротин тощо. До складу ефірної олії входить мен­тол.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати М’яти польової ма­ють спазмолітичні, знеболювальні й антисептичні властивості. На­стій листя використовують у на­родній медицині як заспокійли­вий, протисудомний, потогінний і сечогінний засіб, при простуді, нудотах, болях у шлунку та про­носі, для поліпшення апетиту, а місцево — при свербінні.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій листя (1 столо­ва ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 20 хв., проціджують) по 1/2—1 склянці 3 рази на день за 15 хв. до їди.

Зовнішньо — олія (10%-ну настойку листя М’яти польової змішують у рів­них кількостях з прованською або со­няшниковою олією і випарюють спирт на водяній бані) для лікування ран і ерозій шийки матки.