М'яточник чорний (Ballota nigra);
белокудренник чёрный

Багаторічна трав'яниста коротко-волосиста рослина родини губо­цвітих. Стебло висхідне, розгалу­жене, 50—120 см заввишки. Лист­ки супротивні, короткочерешкові, прості, яйцевидні, по краю зарубчасто-пилчасті, зморшкува­ті. Квітки з лінійно-шиловидними приквітками, двостатеві, непра­вильні, в пазушних півзонтиках, що утворюють несправжні кільця, які на кінцях стебла та гілок зближені; віночок бруднувато-роже­вий, зрідка білий, волосистий, з трубочкою, не довшою за чашеч­ку, двогубий; верхня губа довга­ста, трохи шоломовидна, дволопа­тева, виїмчаста, нижня — трило­патева, з великою, обернено-серцевидною лопаттю. Чашечка з 10 жилками, 7—10 мм завдовжки; зубці її ланцетні, 2—4 мм завдов­жки, відтягнуто-загострені, від­стовбурчені, з жорстким вістрям, у 2—2,5 рази коротші за трубочку. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часточок. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. М'яточник чорний росте майже по всій території України на засмічених місцях, біля доріг, по ярах, на схилах.

Сировина. Для лікарських потреб використовують траву м'яточника (Herba Ballotae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать сировину під укриттям на вільно­му повітрі або в приміщенні з доб­рою вентиляцією.

Рослина неофі­цинальна.

Хімічний склад. Трава м'яточника містить ефірну олію, гіркі й ду­бильні речовини, пектини та яб­лучну кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Показання до при­значення м'яточника чорного збі­гаються з показаннями для шанд­ри звичайної або меліси лікар­ської, але з фармацевтичною ме­тою змішувати або заміняти одну рослину іншою не можна. Най­частіше м'яточник використову­ють як седативний, спазмолітич­ний і тонізуючий засіб. Настій трави або порошок вживають при станах надмірного нервового збудження, іпохондрії, безсонні, зумовленому нервовим напружен­ням та нав'язливими думками, при спазмах шлунка і шлункового тракту, болісних менструаціях, вазомоторних розладах. Зовніш­ньо, як болетамувальний засіб, траву м'яточника використовують для ванн при ломоті в суглобах і м'язах, для припарок при рев­матизмі, ішіасі тощо.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо —настій трави (10 г си­ровини настоюють 20 хвилин на склян­ці окропу) по три чверті склянки 2— 4 рази на день;

порошок з трави прий­мають по 1г з водою 2—4 рази на день.

Зовнішньо — розпарену траву за­гортають у марлю і прикладають до хворих місць;

відвар трави (100 г сиро­вини на 2 л окропу, варити 5—10 хви­лин) для лікувальної загальної ванни (температура води 36—39°, тривалість процедури 15—20 хвилин, приймати 2—3 рази на тиждень до настання тера­певтичного ефекту).