Мак снотворний (Papaver somniferum);
мак снотворный

Однорічна трав'яниста гола або розсіянощетиниста рослина ро­дини макових. Стебло прямо­стояче, просте або вгорі роз­галужене, 50–120 см заввишки. Ластки, крім найнижчих, стебло­обгортні, цілісні, великозубчасті або надрізанолопатеві, дуже си­зі. Квітки великі, двостатеві, 4-пелюсткові, одиничні, на довгих кінцевих квітконосах; пелюстки білі, фіолетові або пурпурові, з бі­лою, фіолетовою або жовтавою плямою при основі. Плід – куляс­та або барильцеподібна коробоч­ка. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Мак снотворний ви­рощують по всій території Украї­ни як лікарську, олійну й деко­ративну рослину; іноді трапля­ється здичавіло на забур'яне­них місцях. У дикому стані не­відомий.

Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб використовують коробочки олійних сортів маку снотворного з залишками верх­ньої частини стебел завдовжки до 10 см (Capita Papaveris), які заготовляють у період повної стиглості, коли вони набувають жовто-бурого забарвлення, при стисканні в руці ламаються, а при струшуванні в них чути шурхіт від пересипання насіння. Збира­ють коробочки за допомогою спеціально обладнаних комбайнів. Обмолочені коробочки до­сушують на відкритому повітрі, розстелюючи тонким (3–5 см завтовшки) шаром на брезенті. Після досушування коробочки на зерноочисних машинах оста­точно звільнюють від залишків насіння, пакують у мішки і збе­рігають у сухому окремому при­міщенні як отруйну сировину. Строк придатності – 3 роки. Ви­користовують коробочки маку снотворного як сировину для добування алкалоїдів. Хімічний склад. Мак снотворний містить 26 алкалоїдів ізохінолінової структури, кількість яких у сухих головках становить 1 – 2,5 % . Практичне значення мають алкалоїди морфін, кодеїн і па­паверин. Крім алкалоїдів, у си­ровині є тритерпеновий спирт циклолауденол, меконін, В-си-тостєрин та органічні кислоти (хелідонова, оксицинхонінова, ка­вова, ванілінова, п-кумарова, меконова та інші).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Фармакологічні влас­тивості маку снотворного зумов­лені наявністю в ньому алкалої­дів, найголовнішими серед яких є морфін, кодеїн і папаверин. Морфін є основним представни­ком   групи   наркотичних анальгетиків. Він блокує передач у больових імпульсів до кори го­ловного мозку, пригнічує дихаль­ний, кашлевий і блювотний цен­три , гальмує секреторну актив­ність і рухову функцію шлун­ково-кишкового тракту, посилює дію наркотичних, снотворних і місцевоанестезуючих засобів, зу­мовлює виражену ейфорію. Ви­користовують морфін як знебо­люючий засіб при травмах, у доопераційному й післяоперацій­ному періодах, при сильних бо­лях, пов'язаних з патологією внутрішніх органів (злоякісні но­воутворення, інфаркт міокарда, кишкові й ниркові коліки, різні запальні процеси тощо), у разі безсоння, зумовленого сильними больовими відчуттями. Рідше його призначають при сильному кашлі й задишці, пов'язаній з гострою серцевою недостатністю. В рентгенологічній практиці мор­фін використовують при дослід­женні шлунка, дванадцятипалої кишки і жовчного міхура. При багаторазовому, тривалому прий­манні морфіну розвивається хво­роблива пристрасть до нього орга­нізму (морфінізм), яка супрово­диться глибокими психічними розладами й виникненням певної патології, внутрішніх органів. По­бічні ефекти морфіну (нудота, блювання, запор, порушення рит­му серцевої діяльності та функцій травлення) усувають одноразо­вим прийманням холінолітичних засобів (атропін, метацин та інші). Аналогічні показання до призна­чення має і препарат омнопон, який являє собою суміш гідрохлоридів алкалоїдів опію (48– 50 % морфіну і 32–35 % інших алкалоїдів).

До групи наркотичних анальгетиків належить і кодеїн, але бо­летамувальні властивості у ньо­го виражені слабше. В терапев­тичних дозах він не пригні­чує дихання, серцевої діяльності та функції шлунково-кишкового тракту. Разом з тим у нього значно сильніше, ніж у морфіну, виражена здатність зменшувати збудливість кашлевого центру, що й зумовлює його застосуван­ня для заспокоєння кашлю. За характером дії й показаннями до призначення близькими до кодеїну є етилморфіну гідрохлорид і кодеїну фосфат. На від­міну від кодеїну етилморфіну гідро хлорид використовується ширше (як протикашлевий і бо­летамувальний засіб, в офталь­мології), а кодеїну фосфат від­значається меншою токсичністю. Кодеїн входить до складу таб­леток «кодтерпін» і «таблеток від кашлю», які призначають для та­мування кашлю, та як відхарку­вальний засіб, і до складу міксту­ри Бехтерева, яка має заспокій­ливі властивості. В поєднанні з ненаркотичними анальгетиками (аналгін, амідопірин), кофеїном і фенобарбітолом кодеїн засто­совують при головних болях, не­вралгіях тощо. Папаверин нале­жить до міотропних спазмолітич­них засобів. Він зумовлює змен­шення тонусу і розслаблення гла­деньких м'язів, заспокійливо діє на центральну нервову систему. Зважаючи на це, папаверин ви­користовують при спазмах кро­воносних судин (гіпертензія, сте­нокардія, мігрень) і гладеньких м'язів органів черевної порожни­ни (пілороспазм, холецистит, ко­літ, спазм сечовивідних шляхів) та при спазмах бронхів. Папаве­рин входить до складу таблеток «андипал», «бепасал», «дипасалін», «келатрин», «келіверин», «люпаверин», «ніковерин», «палюфин», «папазол», «пафілін», «теоверин» та «тепафілін».

Лікарські форми і застосування.

Мор­фіну гідрохлорид (Morphini hydrochlo-ridum) дорослим призначають усере­дину по 0,01–0,02 г в порошках або під шкіру по 1 мл 1 % -ного розчину, дітям – по 0,001–0,005 г порошку на прийом залежно від віку (дітям до 2 років морфін не призначають зовсім); вищі дози  для дорослих (усередину і під шкіру): разова – 0,02 г, добо­ва – 0,05 г. Омнопон (Omnoponum) дорослим призначають усередину по 0,01–0,02 г в порошках або під шкі­ру по 1 мл 1 % -ного чи 2 % -ного розчину, дітям понад 2 роки – по 0,001– 0,0075 г на прийом залежно від віку; вищі дози для дорослих (усередину і під шкіру): разова – 0,03 г, добова – 0,1 г. Кодеїн (Codeinum) призначають усередину в порошках, таблетках і розчинах дорослим по 0,01–0,02 г на прийом, дітям понад 2 роки – по 0,001–0,0075 г на прийом залежно від віку. Кодеїну фосфат (Со-deini phosphas) призначають усере­дину дорослим по 0,01–0,02 г на при­йом, дітям понад 6 місяців – по 0,002 – 0,01 г на прийом залежно від віку; вищі дози для дорослих усередину: разова – 0,1 г, добова – 0,3 г. Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum) дорослим призначають усередину по 0,04 г 3–4 рази на день у таблетках або під шкіру по 1–2 мл 1–-2% -ного роз­чину, дітям понад 6 місяців – по 0,003– 0,03 г на прийом залежно від віку; вищі дози для дорослих усередину: разова – 0,2 г, добова – 0,6 г; парентерально; ра­зова – 0,1 г, добова – 0,3 г (внутріш­ньовенно треба вводити дуже повільно!). Наркотичні анальгетики (зокрема морфін) протипоказані людям похило­го віку і дітям до 2 років, при сильному загальному виснаженні, недостатності дихального центру, брадикардії та при хворобах печінки.