Марена красильна (Rubia tinctorum);
марена красильная

Багаторічна трав'яниста рослина родини маренових. Стебла прямо­стоячі або підведені, галузисті, чотиригранні, 30–120 см завдовж­ки, по ребрах вкриті колючими, на кінці вниз загнутими шипика­ми. Листки видовженоеліптичні або яйцевидно-ланцетні, загостре­ні, по краю і зісподу по централь­ній жилці з колючими щетинка­ми; нижні листки супротивні, решта – в кільцях по 4–6. Квіт­ки двостатеві, дрібні, в пазушних і верхівкових півзонтиках; віно­чок зеленаво-жовтий, зрослолистий, з 5-лопатевим відгином. Пло­ди ягодоподібні, чорні. Цвіте у червні–липні.

Поширення. Марена красильна дико росте в Південній Європі, Передній Азії, на Кавказі. На Пів­дні України її вирощують як лі­карську рослину; часом дичавіє. Заготівля і зберігання. Для лікар­ських потреб використовують ко­реневище з коренями (Rhizoma et radix Rubiae). Збирають сирови­ну пізно восени або рано навесні. Викопані кореневища з корінням добре очищають від землі, прив'я­люють на сонці і сушать, розсте­ливши тонким (3–5 см завтовш­ки) шаром на тканині в добре про­вітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі й періодично перемішуючи. Штуч­не сушіння проводять при темпе­ратурі 45–50°. Сухої сировини ви­ходить 25–30 % . Її зберігають у сухому провітрюваному примі­щенні. Строк придатності – 2 ро­ки. Сировина надходить на заво­ди для виготовлення галенових препаратів, аптеками не відпус­кається.

Хімічний склад. Кореневища і ко­рені марени красильної містять оксіантрахінони і оксиметилан­трахінони та їхні похідні (5– 7,7 % ) – руберитринову кислоту, рубіадинглюкозид, рубіадин, луцидин, пурпурин, ксантопурпурин, псевдопурпурин, галіозин іберицин, а також вільний аліза­рин. Крім того, у кореневищах і коренях є органічні кислоти (ли­монна, яблучна, винна та ін.), цук­ри (до 15%), пектинові речовини та солі калію і кальцію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Властивістю галено­вих препаратів марени є їхня здатність розчиняти і сприяти швидкому виведенню з організ­му фосфатів, оксалатів і уратів. Поряд з цим вони мають сечогін­ні, жовчогінні, в'яжучі і спазмо­літичні властивості. Показання­ми до застосування марени є нир­ковокам'яна та жовчнокам'яна хвороби, запальні захворюван­ня  шлунково-кишкового тракту, жовтяниця, запор, нефропієліт, цистит, ніктурія, поліартрит і по­дагра. Є дані про успішне засто­сування марени як додаткового засобу при лікуванні кісткового туберкульозу, рахіту й кістково­го карієсу. У вітчизняній і зару­біжній народній медицині настій кореневищ використовують при запаленні селезінки, затримці менструацій, як сечогінний і про­носний засоби. В суміші з медом кореневища вживають при жовтя­ниці та втраті пам'яті. Використо­вують кореневища марени і в го­меопатії. З готових аптечних пре­паратів використовують екстракт марени красильної сухий і ком­плексний препарат цистенал (ви­робляють в ЧССР). Препарати ма­рени красильної протипоказані при гострому і хронічному гломерулонефриті, нирковокам'яній хворобі з порушенням функції нирок та при виразковій хворобі шлунка. Передозування препара­тів марени може спричинити болі й загострення хронічних запаль­них урологічних захворювань. Де­які автори рекомендують прий­мати препарати марени через 40– 60 хвилин після їди, мотивуючи це їхньою здатністю подразнюва­ти кишечник.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо - відвар коріння (1 чай­на ложка сировини на 400 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) по пів­склянки 3 рази на день; порошок з ко­ріння по 1 –5 г тричі на день, запиваю­чи невеликою кількістю води; екстракт марени красильної сухий (Extractum Ru-biae tinctorum siccum) по 2–3 таблетки З рази на день при нирковокам'яній хворобі (перед прийманням таблетки розчиняють 100 мл теплої води; курс лікування – 20–30 днів, при необхід­ності його повторюють через 4–6 тиж­нів); цистенал (Cystenal) по 3–4 крап­лі на цукрі за 30 хвилин до їди при нирковокам'яній хворобі.