Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis);
мильний корінь, собаче мило, мильна трава; мыльнянка лекарственная

Багаторічна трав'яниста гола або короткошорсткувата рослина ро­дини гвоздикових. Має повзуче гіллясте червонувате кореневище. Стебла численні, прямі, прості або вгорі розгалужені, 30–70 см заввишки. Листки супротивні, при основі звужені в короткий чере­шок, видовжені або еліптичні, з трьома жилками і з гостро-шор­стким краєм. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, запаш­ні, в щитковидно-волотистому су­цвітті; пелюстки білі або блідо-рожеві, виїмчасті, з пазурцями і з додатком на межі пластинок та пазурців. Плід – коробочка. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Мильнянка лікарська росте по всій території України на піскуватих луках, узліссях, се­ред чагарників, особливо в до­линах річок, біля будинків і шля­хів.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб заготовляють ко­реневища   (Rhizoma Saponariae officinalis) і траву (Herba Sapo-nariae officinalis) мильнянки. Ко­реневища викопують рано навесні або восени, обтрушують від землі, звільняють від надземної частини, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 10–20 см і сушать на вільному повітрі (мож­на й на сонці), розкладаючи тон­ким (3–5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при темпера­турі до 50°. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізаючи верхні 30 см її; на невідрізаній частині стебла обривають листя. Сушать траву під укриттям на вільному повітрі. Штучне сушіння трави проводять при температурі до 40°. Сухих кореневищ вихо­дить 22 % , трави – 12 % . Збері­гають сировину в сухих прохо­лодних приміщеннях. При мані­пуляціях з сировиною треба захищати очі й ніс від пороху, який дуже подразнює слизові оболонки і спричинює сльозотечу та чхання. Рослина офіцинальна у Франції, ФРН, Нідерландах, Фін­ляндії та Португалії. Хімічний склад. Коріння миль­нянки містить до 20 % тритерпе­нових сапонінів, у тому числі сапонізиди А, В, С і D, аглікона­ми яких є гіпсогенін або гіпсогенінова кислота. У листі росли­ни є флавоновий глікозид сапонарин. і аскорбінова кислота (до

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати мильнян­ки лікарської посилюють виділь­ні функції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і трав­ного каналу, розріджують густе мокротиння і слизисті виділення, полегшують відхаркування, ви­являють потогінну, жовчогінну й діуретичну дії, сприяють виведен­ню з організму токсичних продук­тів обміну (як тих, що утворю­ються під час нормальних мета­болічних процесів, так і тих, що утворюються при хворобливих змінах у різних органах), тобто виявляють кровоочисну дію (тер­мін «кровоочисна дія», або ла­тинською мовою haemodepurati-vum, запозичений з народної ме­дицини, наукова медицина не визнає, але в галузі фітотерапії користується ним за відсутністю кращого). Крім того, препарати мильнянки зв'язують холестерол і тим протидіють утворенню ка­менів жовчного міхура, полегшу­ють всмоктування в травному каналі багатьох складових їжі й лікарських речовин завдяки зни­женню поверхневого натягу трав­них соків та прискоренню емульгації жирів, мають протинабрякові властивості, прискорюють процес гоєння післяопераційних ран. Застосування мильнянки лі­карської показане при хроніч­них катарах верхніх дихальних шляхів, особливо при запален­нях трахеї та при бронхітах коли є сухий кашель і утруднене відкашлювання. Як допоміжний засіб її використовують при брон­хіальній астмі, силікозі, інтоксикації організму внаслідок бактеріальної інфекції, літіазах, жовтяниці, захворюваннях селезінки дерматозах та подагрі. Слід пам'я­тати, що препарати мильнянки протипоказані при кровотечах з травного каналу, при гострих катарах шлунка і кишечника, без­посередньо після операцій на ки­шечнику, жовчних і сечових шля­хах. Передозування препаратів спричинює подразнення шлунка і кишечника, озноб, сухість у роті, частковий параліч язика, нудоту, блювання, сонливість, кривавий пронос, непритомність і судин­ний колапс. Як зовнішній засіб рослину використовують при себореї, лупі та випаданні волосся.

В гомеопатії мильнянку вико­ристовують дуже рідко (при апа­тії, відчутті натиснення на око, повільному пульсі).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – столову ложку корін­ня мильнянки настоюють 8 годин на 250 мл холодної кип'яченої води і ви­пивають за день ковтками як відхарку­вальний засіб; відвар коріння мильнян­ки (20 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин, відразу процідити) по три чверті склянки 3 рази на день (першу порцію – натщесерце) при хво­робах печінки, екземі та герпесі; від­вар трави (ЗО г сировини на 1 л окропу, випити рівними порціями за день) при жовтяниці; столову ложку суміші коренів мильнянки лікарської (25 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (50 г) настоюють 30 хвилин на 250 мл окропу, відразу проціджують і п'ють по 2–3 склянки на день при холелітіазі, набряках печінки, здутті живота й нудоті; 30 г суміші коріння мильнянки лікарської і пирію повзучого у співвідношенні 1 : 2 варять ЗО хвилин у 500 мл окропу і випивають за день за три прийоми при екземах.

Зовнішньо – 30 г суміші коріння мильнянки лікарської і листя шавлії лікарської у співвідношенні 1 : 2 варять 5 хвилин у 250 мл окропу і використо­вують цей відвар теплим для полоскан­ня горла при ангінах; відвар коріння мильнянки (40 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) для обми­вання при герпесі.