Малина звичайна (Rubus idaeus).
Родина розових — Rosaceae.

З лікувальною метою використовують її ягоди, цвіт і листя.

Малина — кущова рослина. Поширена в дикому стані в лісовій смузі Європейської частини Радянського Союзу, й зокрема всюди на Україні, але для лікарського застосування в науковій медицині використовують лише плоди, а в народній медицині й цвіт та листя дикорослої малини.

Стебла і в дикорослої, і в культурної малини покриті шипами або щетинками, які в дикої білуваті, а в культурної — червонаві. Листки зверху темно-зелені, знизу — білуваті від волосків, що покривають їх. Квітки також білі, дрібні, зібрані в трохи пониклі суцвіття, що сидять на верхівках стебел або в пазухах листків. Плоди — дрібні кістянки, що зрослися в загальний складний плід, майже овальної форми, схожий на плід ожини.

Дикоросла малина відрізняється від культурної плодами: її кістянки не так щільно зростаються, як у культурної, легко відокремлюються від свого конічного квітколожа й при дозріванні й зриванні легко розсипаються. У дикорослої малини ягоди запашніші, як у культурної.

Плоди малини виявляють потогінну дію, тому їх застосовують у науковій медицині, вводячи до складу потогінних чаїв № 1 і 2.

В народній медицині використовують малину, яку вирощують. Плоди її як потогінний засіб вживають при грипі, простуді, хронічному ревматизмі й корі. В останньому випадку вживають відвар із ягід малини з медом.

Зовнішньо відвар застосовують для полоскання при хворобах горла. Відвар квіток вживають усередину від гарячки. З сухого листя малини готують відвар для примочок, а з свіжого потовченого листя роблять мазь, яку застосовують при вугрях.

Способи застосування. Відвар ягід: 30,0— 200,0; настоювати після заварювання 20 хвилин; пити на ніч як потогінний засіб по 2 склянки за 1 раз, а в інших випадках — по 1 склянці 2 рази на день.

Відвар для полоскання 10,0—200,0.

Відвар квіток: 20,0—200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Мазь із свіжого листя: 1 частина соку на 4 частини коров'ячого масла або вазеліну.