Маренка запашна (Asperula odorata)
мар'янка, смілка пахуча.
Родина маренових —  Rubiaceae.

З лікувальною метою використовують її траву.

Маренка запашна — багаторічна трав'яниста рослина.

Поширена в середній смузі Європейської частини Радянського Союзу й зокрема на Україні — в Лісостепу та на Поліссі. Росте в тінистих лісах і заростях, на вологому перегнійному грунті. Стебло в неї прямостояче, голе, чотиригранне, заввишки до 60 см. Нижні листки в кільцях, 4—6-членні, лопатчасті; верхні також у кільцях, але 8-членні, ланцетні гострокінцеві, по краях шорсткі, темно-зелені; під основою кільця є волосистий поясок. Суцвіття

у вигляді верхівкової малоквіткової щитковидної волоті; квітки дрібні, звичайно білі (під час сушіння чорніють). Плід покритий гачкуватими щетинками.

Вся рослина пахне кумарином або свіжим сіном. Цвіте в червні— липні. Збирають траву, коли рослина вже кінчає цвісти, й навіть пізніше. Сушити її треба швидко, щоб вона не почорніла, й зберігати в сухому місці. До речі, й при правильному сушінні трава все-таки трохи темніє, лише почасти зберігаючи свій зелений колір.

У запашній маренці є кумарин і гірка дубильна речовина. Відвар із трави цієї рослини має злегка проносну й, головним чином, сечогінну властивості та допомагає розчиненню піску й каменів у жовчовивідних ходах, жовчному міхурі та в нирках. Траву маренки варять по 10— 15 г на 5 склянок води й п'ють по півсклянки 3—4 рази

на день, а також додають до інших лікувальних засобів, які поліпшують обмін речовин.

Зовнішньо відвар із трави цієї рослини застосовують як примочку на рани та як компрес на нариви.