Меліса лікарська (Melissa officinalis)
лимонна м'ята, лимонна трава, ройовик, роївник, медівка, медова трава, бджолина трава, маточник.
Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Трапляється в районах Нижньої Волги, в Криму й на Кавказі та на Україні; вирощують її на Кавказі та в Середній Азії (здебільшого для бджіл).

Меліса — багаторічна рослина. Стебло в неї прямостояче, чотиригранне, злегка волохате або м'яковолосисте, розгалужене, заввишки до 60 см. Листки супротивні, довгочерешкові, яйцевидні, слабозморшкуваті, по краях зубчасті, біля верхівки загострені, зверху темно-зелені, знизу — сірувато-зелені, по краях усипані червоними крапками. Листки, якщо їх потерти, пахнуть лимоном тому рослину й називають ще лимонною м'ятою чи лимонною травою. Квітки середньої величини, сидять у пазухах верхніх листків у вигляді пухких півкілець, світло-фіолетові, рожеві, а іноді білі. Зрілі плоди — світло-бурі, дрібні горішки. Цвіте меліса в липні — серпні. На початку цвітіння збирають саме тільки листя рослини (для відварів), а іноді листя з стеблами (щоб вигнати олії).

Хімічний склад меліси: ефірна олія, гіркота й дубильні речовини; є в ній і вітамін С. У фармакологічному відношенні ця рослина корисна як вітрогінний, сечогінний, заспокійливий і такий, що поліпшує травлення, засоби.

У науковій медицині використовують лише олію з меліси.

В народній медицині мелісу застосовують значно ширше — і її траву (у відварах), і олію з неї, а іноді (при паралічі й подагрі) з неї роблять і настойки на спирті або горілці (для зовнішнього застосування).

Відвар трави меліси, коли його вживають усередину й застосовують зовнішньо, допомагає при запамороченнях, сильному болі в шлунку, при зомліннях та істеричних припадках (входить до складу аналогічних заспокійливих засобів).

Олію з меліси застосовують при серцебитті, ревматизмі, болях у ділянці серця, як потогінний засіб, який вживають усередину (не більше, як по 15 крапель) та як засіб, що регулює менструації.

Меліса входить і до складу ароматичних ванн, її вживають і як засіб для поліпшення обміну речовин в організмі.

Способи застосування. Відвар: 10,0—15,0 на 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настойка (на спирті або горілці): 25,0 для зовнішнього застосування, а для внутрішнього вживання — по 15 крапель 3 рази на день.

Суміш для ароматичних ванн: по 20,0 меліси, деревію, полину, материнки, коріння лепехи, перцевої м'яти і соснових бруньок; 30 хвилин варити все в закритій посудині в 10 л води. Температура ванни повинна бути 37-38° С, тривалість процедури 15—20 хвилин.