Мигдаль звичайний або гіркий (Amygdalus communis).
Родина розових — Rosaceae.

З лікувальною метою використовують плоди й олію.

В дикому стані трапляється в Туркменистані та в Південному Казахстані, а вирощують його в Криму, на Кавказі та в Середній Азії.

Мигдаль звичайний — невисоке дерево (заввишки до 8,5 м) або кущова рослина з блідо-рожевими, а іноді білими, квітками й плодами у вигляді яйцевидної кістянки зі шкірястим волосистим і неїстівним оплоднем.

З двох різновидностей мигдалю — солодкого й гіркого — останній більше придатний для лікувальної мети. І з гіркого, і з солодкого мигдалю виробляють олію.

В науковій медицині мигдалеву олію мало застосовують — лише як проносний і як пом'якшувальний для шкіри тіла засіб.

Як доведено народним досвідом, мигдалева олія виявляє на організм заспокійливу, болетамувальну, протизапальну й відхаркувальну дію та регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту. Крім того, ця олія діє ще й як освіжаючий і протигнильний засіб. При серцебиттях її вживають усередину по 6—7 крапель три рази на день (іноді й по чайній ложечці), а плоди — по 3 штуки, але без кісточок, бо вони отруйні.

При головних болях і хворобах вуха мигдалеву олію як болетамувальний засіб закапують у вухо. Як протизапальний і відхаркувальний засіб цю олію вживають усередину при запаленні легень, а зовнішньо застосовують при пролежнях.

Корисний мигдаль і для збуждення апетиту й при здутті живота.