Миколайчики сині (Eryngium planum)
будяк синій.
Родина зонтичних — Umbelliferae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Ростуть поблизу доріг, у долинах, на полях, на піщаному, вапнистому, трохи вологому грунті, між чагарниками — в помірній і теплій смугах Європейської частини Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні, на Кавказі, в Середній Азії та в Західному Сибіру, а також у Середній і Південній Європі.

Миколайчики сині — багаторічна рослина. За перший рік розвиваються тільки листкові розетки біля основи стебла, цвіте рослина на другому році життя з червня по жовтень. На початку росту рослина зелена, а потім стебло стає спочатку білуватим, а згодом набуває синьо-стального кольору. Це основна відмітна риса цієї рослини.

Стебло в синіх миколайчиків плосколисте, пряме, гіллясте, заввишки до 30—60 см. Прикореневі листки цілісні, довгасто-овальні, серцевидні, з косими шиповидно-загостреними борідками; верхні стеблові листки 3—5-роздільні, колючо-зубчасті. Квітки — в яйцевидних головках, зібраних у щитковидне суцвіття. Листочки-обгортки вузьколанцетні, по краях з рідкими шипами, які не довші за головку. Квітки голубуваті, дрібні. Збирають траву під час цвітіння рослини.

Трава цієї рослини містить у собі сапонін — мильну речовину відхаркувальної дії, а також таніди — речовини, які мало чим відрізняються від таніну,— і, крім того, ефірну олію (0,25%).

З 1932 р. сині миколайчики почали застосовувати й у науковій медицині як ефективний засіб при сильному кашлі та при коклюші (чай з трави).

У народній медицині цю рослину давно знають як відхаркувальний засіб при хронічному бронхіті, при переляці й безсонні й навіть як болетамувальний засіб при зубному болю (застосовують відвар, полоскання або настойку).

Способи застосування. Відвар: 10,0—200,0; по 1 столовій ложці 4 рази на день.

Настойка: 15,0 (для зовнішнього застосування при зубному болі).