Морква посівна (Daucus carota).
Родина зонтичних — Umbelliferae.

З лікувальною метою використовують коренеплід і насіння.

Морква посівна — дворічна рослина, одна з найважливіших овочевих культур, поширена всюди. За перший рік життя рослина утворює коренеплід і прикореневу розетку пірчасторозсічених листків, а за другий рік розвиває стебло з квітками й плодами. Квітки білі, зібрані в складний зонтик. Плоди — двосім'янки, їх називають просто насінням.

У коренеплодах моркви є до 9% провітаміну А (каротину), й тому тепер ця овочева культура е основною рослинною сировиною, з якої добувають вітамін А.

В науковій медицині моркву з лікувальною метою застосовують дуже обмежено: є препарат під назвою даукарин, який виготовляють з насіння моркви і вживають проти хронічної коронарної недостатності.

Сік-сироп із моркви вживають як проносний засіб (при запорах).

У народі відомо, що морква виявляє сечогінну й розчинну дію при каменях і піску в сечовому міхурі. Для цього звичайно застосовують коренеплід моркви, але набагато кращий лікувальний ефект дає насіння моркви, особливо дикої (Daucus carota), яка росте іноді й на городах, але частіше поблизу доріг, на полях і на сухих луках.

Порошок або відвар з насіння моркви вживають і при порушенні травлення і як вітрогінний засіб, та в основному — при нирковокам'яній хворобі.

Зовнішньо коренеплід моркви застосовують при опіках (жмаки), при раку (сік усередину й зовнішньо) та при свіжих гнійних ранах.

Способи застосування. Порошок із насіння: 1 г за 3 рази протягом дня.

Відвар (краще з насіння, а не з коренеплоду): одна столова ложка на склянку окропу, парити всю ніч у духовці; пити гарячим по 3 склянки на день.