МОРКВА ПОСІВНА —

Daucus sativus (Hoffm.) Roehl.

Дворічна трав'яниста рослина з родини селерових (зонтичних). Важлива культурно-овочева рослина. В коренях містяться: провітамін А (каротин), вітамін В₁, В₂, фолієва кислота, вітаміни С, К, PP. Багато в них мінеральних солей кальцію, калію, фосфору, заліза, міді і йоду, азотистих речовин, флавоноїдів, є антоціани, аспарагін, пектини, крохмаль, глюкоза, ряд ензимів, летка олія. Корені моркви — засіб вітамінний, молокогінний, злегка проносний, сечогінний, що розчиняє камені, поліпшує травлення і статеву функцію, глистогінний (особливо проти гостриків). Варену і сиру терту моркву, сік вживають при хворобах нирок, печінки, дихальних шляхів, при задишці, кашлі, туберкульозі, запорах, геморої, як болезаспокійливий, антисептичний, протизапальний засіб. Як джерело каротину морквяний сік призначають з перших днів при інфаркті міокарда. Компреси з тертої сирої моркви гоять рани, опіки, золотушні й цинготні виразки; також допомагають при панариції. Витиснення сирий сік (по 100—200 мл) натщесерце дають дітям як легкий проносний, протизолотушний і глистогінний засіб. По 1 столовій ложці тричі на день вживають протягом кількох місяців при ниркових і печінкових каменях. Екстракт насіння моркви посівної вживають при стенокардії, насіння дикої моркви (Daucus carota L.) — при нестравності, як вітрогінний, глистогінний та проносний засіб (по 1 г на день); при ниркокам'яній хворобі п'ють настій 1 столової ложки іі насіння на 1 склянці окропу (напарюють цілу ніч, а вранці підігрівають і п'ють гарячим) 3 склянки на день. Дієту при тому зберігають таку саму, як при нефритах (демінералізуючий і сечогінний вплив леткої олії, що є в насінні дикої моркви, та її антиспастична й антимікробна дія).

А також зверніть увагу на статтю Морковь культурная