Неотіанта каптурувата (Neottianthe cucullata);
неоттианта клобучковая

Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби нирковидні, знизу виїм­часті, вкриті короткими сосочка­ми. Стебло просте, тонке, гран­часте, 10—30 см заввишки. Лист­ків 3—4; з них 2 зближені, за­гострені, з кількома поздовжніми жилками, сполученими попереч­ними жилками; верхні — 1—2 ли­стки невеликі, лінійно-ланцетні, гострі. Квітки двостатеві, непра­вильні, шестироздільні, рожево-лілові, без запаху, зібрані в щіль­ний однобічний, 6—20 (24)-квітковий колос. Усі листочки оцвітини однакової довжини, зібрані шо­ломом; зовнішні — видовженоланцетні, загострені, 6—8 мм зав­довжки; внутрішні — лінійні, вужчі за зовнішні. Губа 7—9 мм завдовжки, зверху рясно вкрита дрібними сосочками, глибокотрилопатева, з лінійними боковими та довшого і ширшою середньою лопаттю. Шпорка спрямована до­низу, зігнута вперед, від ширшої основи поступово до кінця звуже­на і на кінці іноді кулевидно роз­ширена, коротша за губу і зав'язь. Плід — коробочка. Цвіте у лип­ні — серпні.

Поширення. Неотіанта каптурувата — рідкісна, зникаюча росли­на. Трапляється на Розточчі — Опіллі, на Поліссі, дуже рідко — в Правобережному Лісостепу. Ро­сте переважно в соснових і мі­шаних лісах. Занесена до Черво­ної книги України.

Заготівля і зберігання. Заготовля­ти в місцях зростання категорич­но заборонено. З лікувальною ме­тою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які зби­рають одразу після цвітіння рос­лини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби ви­кидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього су­шать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при тем­пературі 50—55°. Одержана та­ким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних при­міщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не від­пускають.

Хімічний склад. Бульбокорені мі­стять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Салеп — добрий об­волікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він пе­решкоджає всмоктуванню шкід­ливих речовин з шлунково-киш­кового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-киш­кового тракту. Ефективним є ви­користання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і вираз­ковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосову­ють у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вва­жається салеп при загальному ви­снаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізич­ною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотен­ції. Порошок старих бульб вва­жався абортивним і протизаплід­ним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, пото­гінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епі­лепсії.

Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. При­готовлений слиз зберігають у холо­дильнику.