Настурція лікарська (Nasturtium officinale);
жеруха лекарственная

Багаторічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих) заввишки 10–60 см. Стебла ви­східні, порожнисті, гранчасто-бо­розенчасті, розгалужені. Листки чергові, перистороздільні, з дво­ма – трьома (у нижніх) або дво­ма – п'ятьма (у верхніх) парами бокових сегментів; бокові сегмен­ти еліптичні, сидячі, а верхівко­вий – яйцевидний, овальний або округлий, при основі серцевид­ний, з окремим черешком. Квітки двостатеві, правильні, 4-пелюст-кові, білі, в короткій китиці на верхівці стебла. Плід – стручок. Цвіте з травня по серпень.

Поширення. Настурція лікарська росте в Карпатах, на Розточці Опіллі, на заході Лісостепу та пів­денному заході Степу, в Гірському та в Південному Криму. Росте вона у стоячій воді на болотах, біля струмків і озер.

Сировина. Для лікарських потреб заготовляють траву настурції (Herba Nasturtii aquaticae). Збира­ють квітуючі рослини й викори­стовують у свіжому вигляді, ос­кільки висушена трава втрачає значну частину своїх цілющих властивостей. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Свіжа трава на­стурції містить ефірну олію, глю­козид глюконастурцин, калієву сіль глюконастурцієвої кислоти C15H20O9S2K, роданову сполуку, таніни, цукри, каротин, аскорбіно­ву кислоту (до 210 мг % ), провіта­мін А, вітаміни В1 В2 і Е, з хіміч­них елементів – йод (5 мг % ), ка­лій, залізо і миш'як.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Настурція лікарська має протизапальні, діуретичні, легкі проносні та протиалергічні властивості. Дослідами доведено, що рослина має і глистогінні властивості. Завдяки наявності гірчичної ефірної олії, значної кількості вітамінів і хімічних еле­ментів, особливо йоду, калію і миш'яку, вживання настурції по­казано при шкірних захворюван­нях (хронічні висипи, сверблячі екземи тощо), при захворюваннях щитовидної залози, які супро­водяться гіпофункцією, при ліку­ванні бронхітів з сильним виді­ленням гнійного харкотиння, при гастритах, гострих і хронічних нефритах, жовчнокам'яній і нир­ковокам'яній хворобах, жовтяни­ці, при скорбуті й анемії. Найдо­цільніша форма застосування на­стурції – салат з молодого листя або свіжий сік з її трави. Як кро­воочисний засіб при хворобах шкіри дозволяється вживати і на­стій із свіжої трави. Свіжий сік трави настурції використовують для виготовлення мазі, якою ко­ристуються при опіках.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – свіже листя у формі салату по 1–2 пригорщі в день про­тягом 3–4 тижнів; свіжий сік з цілої рослини по 1 чайній ложці 3 рази на день; настій із свіжої рослини (20– 40 г на 1 л окропу) по 1 склянці 3 рази на день.

Зовнішньо – мазь (1–2 столові лож­ки свіжого соку на 50 г вершкового масла, старанно розтерти) для лікуван­ня опіків.