Незабудка польова (Myosotis arvensis);
незабудка полевая

Дворічна, іноді однорічна трав'я­ниста сірувата густоопушена м'я­кими і довгими волосками рослина родини шорстколистих. Стебла прямостоячі, 10–60 см заввишки. Листки чергові, прості, цілокраї; прикореневі листки в розетці, довгастоеліптичні, до основи звужені в крилаті черешки; стеблові – довгастоланцетні, сидячі. Квітки двостатеві, правильні, в рідкоцвітих необлистнених завійках, які розміщені на верхівках стебел; квітконіжки майже вдвоє довші за чашечку. Віночок голубий, 5-лопатевий, з трубочкою, вдвоє коротшою за чашечку. Плід сухий, розпадається на 4 горішки. Цвіте у травні – червні.

Поширення. Незабудка польова росте по всій території України як бур'ян на полях, серед чагар­ників, у гаях.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву незабудки, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать її зразу після збирання на вільному повітрі у за­тінку або в теплому приміщенні, розстилаючи тонким шаром. Рос­лина неофіцинальна.

Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослину використо­вують виключно в народній меди­цині як засіб, що має протиза­пальні і кровоспинні властивості, зменшує виділення поту. Настій трави дають усередину при хронічному бронхіті, кашлі, крово­харканні й туберкульозі легень, що супроводиться підвищеним нічним потовиділенням і схуднен­ням, та при туберкульозі кишеч­ника. Як зовнішній засіб настій трави незабудки застосовують для обмивання, примочок або ванн при шкірних висипах і сухій ек­земі.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій трави (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють у термосі 4 години, процід­жують) по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.

Зовнішньо – настій трави (4 столові ложки сировини на 400 мл окропу, кип'ятити 10 хвилин, настоювати 2 го­дини, процідити) для обмивання і при­мочок.