Ожина сиза (Rubus caesius);
ожина звичайна, їжина; родина Розових (Rosaceae);
ежевика сизая

Важко уявити собі рослину, що за своєю захисною дією так схожа на тварину — їжака. Та й назви у них подібні. Борони Боже випадково оступитися у заростях ожини — навіть міцний брезентовий костюм не витримає, настільки гострі та міцні її шипи. Тому чорно-фіолетові плоди рослини збирають неквапливо й обережно.  Різкі рухи протипоказані — колючки можуть боляче поранити. Зате в нагороду ми отримаємо смачні та корисні ягоди.

Це півкущ заввишки до 150 см, стеблові пагони часто дугоподібно вигнуті, вони гнучкі й густо обсаджені міцними шипами. Листки ожини трійчасті, а нижні інколи з п'ятьма листочками. Квітки білі, у негустих суцвіттях-китицях. Плід — чорно-сиза складна кістянка. Цвіте ожина у червні-серпні, плоди дозрівають у серпні-вересні. Звичайна по всій території Європейської частини Росії, крім північних районів, є у Західному Сибіру, а також у Середній Азії, Казахстані, Україні (по всій території у лісах, на узліссях, серед чагарників, у ярах, на берегах рік, вирощується у парках та садах).

З лікарською метою використовують листя і плоди у свіжому та сушеному вигляді, рідше — корені рослини. Листя збирають протягом усього літа, ягоди — в міру дозрівання, а корені — восени.

Плоди ожини ароматні та смачні, містять різні цукри, багато вітамінів, органічних кислот, макро- та мікроелементи.

Настій сушених листків виявляє противірусну активність, допомагає при кровохарканні, шлункових кровотечах, гіперполіменореї (надмірні менструації), водянці та цукровому діабеті. Свіжі та сушені плоди ожини використовують як в'яжучий, протизапальний, бактерицидний, потогінний та сечогінний засіб; крім того, вони заспокійливо діють на нервову систему і знижують рівень цукру в крові у хворих на цукровий діабет. Настій із сушених плодів та листків застосовують для лікування проносів і дизентерії, вживають при шлунково-кишкових розладах, застуді, пневмонії, підвищеній нервовій збудливості, патологічних явищах у клімактеричному періоді (приливи, безсоння, неврастенія), а також при деяких захворюваннях нирок. Свіжі плоди ожини — загальнозміцнювальний, заспокійливий і жарознижувальний засіб. Зовнішньо настій сушених листків — у вигляді полоскань і промивань — використовують для лікування гінгівітів, при афтозних проявах у ротовій порожнині, хворобах горла, екземі, лишаях, виразках та гнійних ранах. Відвар коренів застосовують значно рідше — при проносах, дизентерії, гіперполіменореї та варикозному розширенні вен. Інколи відваром коріння полощуть горло при запаленнях.

Свіжі плоди ожини надзвичайно корисні. З них готують варення, киселі, морси. Дуже смачні торти і пироги з ожиновою начинкою. Про запас ягоди сушать як малину, тільки обов'язково потрібно видаляти плодоніжки. Листки рослини, підв'ялені та скручені, замінник чаю — оригінальний напій.

Завдяки тривалому і неодночасному цвітінню ожини бджоли довго відвідують її зарості. Незважаючи на невисоку медову продуктивність (20-25 кг з 1 гектара), рослина забезпечує стійкий медозбір. Ожиновий мед світлий і прозорий, з слабким приємним ароматом.

Проте корисні властивості рослини ще ширші. Виявляється, ожина — чудовий стійкий природний барвник. Сік з ягід фарбує вовну й бавовну у гарний фіолетовий колір. Народні умільці здавна фарбували ткані і плетені вироби соком ожини.

Настій листків. 2 столові ложки сировини на 500 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.

Відвар коренів. 1 столова ложка подрібнених коренів на 500 мл окропу. Нагрівають на водяній бані 10-15 хв., проціджують і доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.

Настій свіжих плодів. 2 столові ложки плодів на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по 2-3 склянки через 1-2 год. (потогінний засіб).

Порошок сушених плодів. По 1/2 чайної ложки 3 рази на день при проносах у дітей. Порошок підсолоджують цукровою пудрою.