Орляк звичайний (Pteridium aquilinum);
папороть, папороть холоста, орляк, солодиця лісова, пірначка верлянка, паперушина; родина Іридієвих (Pteridiaceae);
орляк обыкновенный

Існує давнє язичницьке повір'я, що лікарські рослини слід збирати в ніч на Івана Купала. Легенда також говорить, що саме цієї ночі можна побачити надзвичайно гарну квітку папороті. Але це не більше, ніж легенда. Річ у тім, що папороті — не квіткові, а спорові рослини. Розмножуються вони не насінням, а спорами, тому квітів у папороті, в тому числі й в орляка, немає. Щоправда, ця рослина рідко розмножується спорами, найчастіше — відростками кореневищ.

Орляк — багаторічник, з довгим, повзучим чорно-бурим кореневищем, шорсткими, світло-зеленими, двічі- чи тричіперисторозсіченими листками, заввишки до 120 см. Спороносить у липні-серпні. Рослина дуже давня, є її відбитки на гірських породах і мінералах, зокрема на кам'яному вугіллі.

Розповсюджений орляк надзвичайно широко: трапляється на вирубках, згарищах, а також у листяних і хвойних лісах Євразії, на островах Атлантичного океану і навіть у Полінезії.

Молоді пагони рослини та її кореневища містять органічні кислоти, біологічно активні речовини, крохмаль (до 46%), дубильні сполуки, фітонциди, мікро- та макроелементи.

У народній медицині орляк використовували споконвіку. Відвар кореневищ застосовували як проносний, протиглисний (особливо при зараженні стрічковими глистами), жарознижувальний і сечогінний засіб. Пили його при застуді, шлункових і головних болях, ревматизмі. Припарками і компресами з відваром кореневищ лікували різні шкірні хвороби.

У багатьох країнах орляк широко вживають у їжу, причому не тільки кореневища, а й молоді пагони рослини (завдовжки до 20-35 см). Кореневища сушать, розмелюють на порошок, який додають до звичайного пшеничного борошна (до 25%). З цієї суміші випікають хліб, правда, за деякими відгуками, він гірчить. Відомо, що мешканці Канарських островів раніше з чистого борошна, отриманого з кореневищ орляка, готували цілком їстівні перепічки. У Китаї, Кореї та Японії кореневища слугують джерелом крохмалю, а в Росії печені кореневища вживали в їжу в голодні роки.

Молоді пагони папороті зрізають напровесні й аж через 4 години (не пізніше!) солять у поліетиленових мішках, які поміщають у діжки. На 100 кг пагонів беруть 40 кг нейодованої грубої солі. Пересипають папороть сіллю, а зверху, як на капусту, кладуть гніт. Через 10-14 діб розсіл зливають і процедуру повторюють, але кладуть вже не 40, а 25 кг солі. Через 10 діб знову зливають розсіл і засипають нову порцію солі (20 кг). Ще через 10 діб продукт готовий до вживання. Використовують солений орляк для салатів, у пошаткованому вигляді смажать з яйцем, це добра приправа до м'ясних і рибних страв. Чудова рослина!

Завдяки фітонцидним та інсектицидним властивостям папороть застосовують для боротьби з комахами, які не терплять запаху її листя. Рекомендують набивати матраци листям орляка, виходить дуже зручно — комахи не докучають, а сон на листі папороті позбавляє від радикуліту.

Грибники для збереження дарів лісу не випадково накривають кошики листям орляка — їхній вміст довго залишається свіжим. Листки виявляють антисептичні властивості і можуть слугувати пакувальним матеріалом для овочів та плодів.

Ось така диво-рослина росте у наших лісах. Спробуйте та оцініть.