Осика (Populus tremula);
тополя тремтяча; родина Вербових (Salicaceae);
осина обыкновенная

Навіть якщо ми не відчуваємо жодного подиху вітру, листя цього дерева ледь помітно тремтить, бо вловлює найменший рух повітря.

Це листопадне дерево роду Тополя. Стовбур осики колоноподібний, його найбільша висота — 35 м, діаметр до 1 м. У молодих дерев кора гладка, зеленувато-сіра, ближче до окоренка у старих дерев — темно-сіра, тріщинувата. Листки рослини округлі, з великими тупими зубцями з країв. Черешки довгі, сплюснуті посередині, саме тому листки тремтять при слабкому рухові повітря (звідси походить одна з назв). Листки порослевих пагонів значно більші, трикутно-яйцеподібні. Як й інші тополі, осика — дводомне дерево. Інколи цілі ділянки деревостоїв утворені особинами або жіночої, або чоловічої статі. Чоловічі сережки темно-пурпурні, завдовжки до 10 см, жіночі — більш тонкі, сіро-зелені. Цвіте осика до розпускання листя, у кінці квітня — травні. Плід — коробочка, дозріває у червні — на початку липня. Осика добре відновлюється кореневими пагонами (насінням рідко), особливо після вирубувань чи пошкодження кореневої системи. Одна з найважливіших лісоутворювальних порід Росії. Росте у Європейській частині, Сибіру і на Далекому Сході. На півночі доходить до Полярного кола, на півдні — до степової зони. В Україні осика

росте як домішка у хвойних і широколистяних лісах, у плавнях, на торфовищах по всій території країни. Швидкоросла (у 40 років досягає висоти 20 м), але недовговічна порода. Зазвичай живе 80-90 (інколи до 150) років. Існують різні форми дерева, які відрізняються забарвленням кори, часом розпускання листя, будовою крони та іншими ознаками.

Ще з часів давньої Русі люди знайомі з цілющою дією кори, бруньок і листя осики. Відуни та травники лікували препаратами осики руських князів. З того часу ці засоби застосовують у народній медицині. Для приготування лікарських препаратів кору дерева заготовляють напровесні, під час сокоруху, Її здирають з молодих гілок чи роблять кільцеподібні надрізи на молодих стовбурах, приблизно через 30 см, які потім з'єднують поздовжніми, після чого кору легко відділяють від стовбура. Сушать зібрану сировину на повітрі під укриттям чи у приміщенні з доброю вентиляцією. Бруньки збирають на самому початку цвітіння, відламуючи їх від гілок. Сушать у затінку на протязі або у теплому провітрюваному приміщенні, розклавши тонким шаром на папері чи тканині. Молоді, повністю розвинені листки використовують свіжими чи сушать.

До складу усіх частин рослини входять глікозиди (саліцин, поплін та інші), органічні кислоти (мурашина, винна, лимонна, яблучна, щавлева, фумарова та інші), ефірна олія, дубильні речовини та гіркоти. Свіже листя містить аскорбінову кислоту (вітамін С) (до 470 мг%) і каротин (провітамін А) (до 43 мг%). У бруньках, крім того, є ароматичні кислоти, а в корі — фенолглікозиди і жирні кислоти.

Препарати осики мають жарознижувальні, протизапальні, знеболювальні, потогінні, пом'якшувальні, в'яжучі та сечогінні властивості. Настої і відвари бруньок призначають внутрішньо при різних артритах, подагрі, геморої, гострому і хронічному запаленні сечового міхура, при мимовільному і болючому сечовипусканні (особливо після тяжких операцій та під час вагітності), гіпертрофії передміхурової залози та як жарознижувальний засіб при гарячкових станах. Настойку бруньок на горілці рекомендують при гастритах, циститах, дизентерії та геморої. Цей препарат також призначають як протизапальний та антисептичний засіб. Зовнішньо розтерті бруньки осики у вигляді мазі та настойки ефективні для лікування забитих місць, загоєння ран, розм'якшування гемороїдальних вузлів, розтирань при артритах і подагрі. Відвар кори призначають при гастритах, проносі та як засіб, що поліпшує апетит і роботу травного тракту. Свіжі подрібнені листки застосовують для припарок (ревматизм, подагра, геморой). Свіжий сік, вичавлений з листя, знищує бородавки та лікує лишаї. Багата на цілющі властивості осика!

Відомо й інші чудові якості цього дерева. Осика — прекрасне джерело бджолиного корму. У теплі весняні дні бджоли часто відвідують чоловічі сережки і збирають з них багато сухого, темно-сірого пилку.

Деревина осики біла, позбавлена ядра, її легко колоти і різати. Вона міцна і стійка до гниття. Недарма ще наші предки робили зруби криниць з осики! Колоди дерева використовують у целюлозно-паперовій і сірниковій промисловостях. У давнину з деревини осики руські зодчі робили так званий леміш — особливої форми дранку, якою покривали бані храмів. З часом дранка набувала сріблястосірого кольору, і сяяння куполів було видно за багато кілометрів.

Настій бруньок. 2 чайні ложки подрібнених бруньок заливають 2 склянками окропу, настоюють 15 хв., проціджують. Усю кількість настою випивають протягом дня.

Відвар бруньок чи кори. 45 г подрібненої сировини варять у 0,5 л води, випарюючи до половини об'єму. Потім відвар проціджують, додають за смаком мед чи цукор. Приймають по 1/4 склянки 3 рази на день.

Настойка бруньок. Бруньки настоюють протягом 3-4 діб на 40%-ному спирті чи горілці у співвідношенні 1:10. Приймають по 10-20 крапель 3 рази на день.

Мазь з бруньок (зовнішнє). 1 частина сировини, розтерта на дрібний порошок, на 4 частини вершкового масла чи вазеліну. Розтирають суглоби при подагрі та ревматизмі. Одночасно можна використовувати з цією ж метою 40%-ну настойку (співвідношення бруньок чи кори і спирту — 1:5).

Компреси з листя. 2-3 ложки подрібненого свіжого листя розпарюють в окропі та загортають у марлю. Прикладають до уражених ділянок тіла.