Ожина несійська (Rubus nessensis);
ведмежина; ежевика несская

Кущ родини розових. Річні пагони майже прямостоячі, 0,5—2,5 м зав­вишки, гранчасті, з коротенькими прямими чорно-пурпуровими ши­пами на ребрах. Листки пальчасті, зубчасті, з 3—5 (7) листочками, зверху голі, зісподу по жилках коротковолосисті. Квітка великі, правильні, двостатеві, білі, у 6— 12-квітковому щитковидному су­цвітті. Плід — збірна кістянка (плодики червонаво-чорні, блис­кучі, без сизого нальоту). Цвіте у червні — липні.

Поширення. Росте в усіх лісових районах, рідше — в Лісостепу, по берегах річок, у чагарниках, на узліссях, у лісах.

Сировина. Використовують усю рослину: коріння, пагони, листя і плоди.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Плоди містять дубильні й ароматичні речовини, аскорбінову кислоту, токоферол, каротин, глюкозу (до 3,6%), фрук­тозу (до 3,2%), сахарозу (до 0,6%), органічні кислоти (до 2,2%) тощо. Листки багаті на аскорбінову кислоту (80—272 мг %).

Фармакологічні властивості і ви­користання. У вітчизняній і зару­біжній народній медицині настій листя вживають як кровоспинний засіб, при кашлі, проносах, гаст­ритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при за­хворюваннях печінки. Відвар ко­ріння використовують як сечогін­ний засіб, а відвар пагонів — при неврозах. Плоди вживають як в'я­жучий засіб при розладах шлунка.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — 10 г сухого листя за­варюють 0,5 л окропу і п'ють як чай;

відвар коріння (10 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2—3 години.