Омег водяний (Oenanthe aquatica);
омежник водяной

Багаторічна трав'яниста корене­вищна болотна або водяна росли­на родини зонтичних. Стебло біля основи потовщене, порожнисте, дуже розгалужене, борозенчасте, 50—150 см заввишки. Занурені у воду листки двічі-тричі перисто-розсічені, з нитковидними кінце­вими частками; надводні — двічі-тричі перисторозсічені з колінча­сто відігнутою донизу пластинкою і яйцевидними перистонадрізаними частками. Нижні листки довго-черешкові, верхні — короткочерешкові або сидячі. Квітки білі, дрібні, правильні, у складних зон­тиках без обгортки. Крайові квіт­ки в зонтичку часто тичинкові. Плід — двосімянка. Цвіте у черв­ні — вересні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України на болотах і вологих луках, по берегах річок, ставків та озер.

Сировина. Використовують спілі плоди свіжими (Semen Phelandri).

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У плодах омегу водяного є смоли, до складу яких входить енантотоксин, воскові речовини (2,3%), близько 20% жирної олії, галактани, маналін, андрол, фенадрол, 1—2,5% леткої олії, яка на 80% складається з феландрену.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати омегу во­дяного виявляють потогінну, від­харкувальну, сечогінну та дезин­фікуючу дію, зменшують бродін­ня і метеоризм. Раніше в апте­ках з плодів омегу водяного го­тували екстракти, сиропи та спир­тову настойку, які використову­вали як відхаркувальний засіб при катарах і туберкульозі. В народ­ній медицині омег водяний ви­користовують при хронічному циститі, каменях нирок та сечово­го міхура.

Лікарські форми і застосування.

Протягом дня 1—3 г порошку з пло­дів омегу водяного приймають усе­редину невеличкими порціями з медом;

настій плодів (5—10 г на 1 л води) п'ють по півсклянки 6 раз на день.

Уся рослина отруйна! Особливо небезпечні корені.