Осока піщана (Саrex arenaria);
осока песчаная

Багаторічна трав'яниста рослина родини   осокових. Кореневище довге, повзуче, 2—5 мм завтовшки. Стебло пряме, тригранне, вгорі шорстке, 15—40 см заввишки. Листки довгозагострені, жорсткі, жолобчасті, такої самої довжини, як і стебло, або трохи довші за нього. Квітки в колосках, скупчені в верхній частині стебла і утво­рюють колосовидне суцвіття. У верхніх колосках квітки тичин­кові, в нижніх — маточкові, а в середніх — і ті й другі. Плід — горішок. Цвіте у травні.

Поширення. Росте на узбережжі Балтійського моря.

Сировина. Використовують вису­шені  кореневища.

Рослина не­офіцинальна.

Хімічний склад слабо вивчено. Кореневища містять ефірну олію, смолу та дубильні й слизисті речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Раніше осоку піщану використовували як замінник ко­реня південноамериканської рос­лини сарсапариль (Smilax medica), яка використовується при ліку­ванні золотухи, подагри, ревма­тизму, сифілісу та різних захво­рювань шкіри. Препарати осоки піщаної виявляють сечогінну, по­тогінну, знеболюючу й легку послаблюючу дію і використову­ються в народній медицині при циститі, пієліті й ревматизмі, як засіб, що зумовлює загальне по­ліпшення функцій шкіри.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар кореневищ (20 г кореневищ на 0,8 л води варять у закритій посудині, поки вода не википить до половини, настоюють 2 години, проціджують) по 50 мл 4 рази на день;

настій: 2 чайні ложки кореневища заварюють 2 склянками окропу, настоюють 30 хв., проціджують і випивають протягом дня рівними порціями.