Обліпиха крушиновидна (Hippophao rhamnoides);
облепиха крушиновая

Кущ або невелике (4–15 м зав­вишки) дерево родини маслинко­вих. Дводомна рослина з колючи­ми гілками, вкритими сірою ко­рою. Листки чергові, вузькі, лі­нійні або лінійно-ланцетні, майже сидячі, зверху темно-зелені, зіс­поду – сріблясті. Квітки одностатеві, буруваті, з дволопатевою чашечкою, в коротких пазушних китицях. Плід – овальна або май­же куляста соковита несправжня кістянка жовтого, оранжевого або оранжево-червоного кольору. Цвіте у квітні – травні. Плоди до­стигають у вересні – жовтні.

Поширення. На території України обліпиха крушиновидна в дикому стані росте в дельті ріки Дунаю, створюючи на піщаних косах густі непрохідні зарості. Як декоратив­ну і плодову рослину її вирощу­ють по всій території України. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують плоди (Fructus Hippophaes), кору (Cortex Hippophaes) і листя (Fo-lia Hippophaes) рослини. Плоди збирають у стадії повної стигло­сті, обриваючи їх спеціальним дротяним пінцетом, а після на­стання морозів їх струшують на підстелений під кущ брезент або іншу тканину. Зібрані плоди ви­користовують для одержання обліпихової олії, споживають у си­рому вигляді, сушать, переробля­ють на варення, повидло й желе, додають у кондитерські вироби, соки, настойки й лікери. Строк зберігання заморожених плодів – б місяців. Кору заготовляють рано навесні (техніку збирання і сушіння див. у статті Крушина ламка), листя – протягом вегета­ційного періоду. Обліпихова олія є у продажу в аптеках, але її можна виготовляти і в домашніх умовах. Для цього подрібнені сухі плоди або висушені вичавки, що залишаються після одержання обліпихового соку, заливають рів­ною кількістю (за об'ємом) про­ванської або соняшникової олії (краще рафінованої), добре пере­мішують і одержану суміш витримують 24 години в нагрітій ду­ховці або на водяній бані при тем­пературі, не вищій за 60 °. Після цього суміш віджимають через капронову торбиночку, а одержа­ну олію змішують з новою пор­цією подрібнених сухих плодів або висушених вичавок і так само нагрівають. Триразове повторення операції дає змогу одержати обліпихову олію високої якості. Піс­ля тижневого відстоювання олію фільтрують.

Хімічний склад. М'якуш плодів обліпихи містить жирну олію (від 1,7 до 10 % , найчастіше 3–4,5 % ), до складу якої входять гліцериди лінолевої, олеїнової, пальмітинової, пальмітоолеїнової, стеарино­вої й інших жирних кислот; фла­воноїди лейкоантоціани, катехіни і флавоноли (ізорамнетин, квер­цетин, кемпферол) і флавони; ка­ротиноїди (від 0,31 до 20 мг %), у складі яких є а-, В- і у-каротини, лікопін, зеаксантин та інші спо­ріднені сполуки; токофероли (2,9–18,4 мг % ), (3-ситостерин; фі­лохінон (0,8–1,5 мг %); фосфоліпіди; батаїн; аскорбінову кислоту; нікотинову кислоту; інозит; фолі­єву кислоту; тритерпенові кисло­ти (урсолова і олеанолова); алка­лоїд серотонін, кумарини та ор­ганічні кислоти (яблучна, винна, щавлева, янтарна). У листі є ку­марини, тритерпенові кислоти (урсолова і олеанова), вітаміни С, В1, В2, В6, нікотинова кислота, інозит, фолієва кислота, речовини поліфенольного характеру (кемп­ферол, кверцетин, ізорамнетин, мірицетин, галова кислота тощо) й інші сполуки. Кора обліпихи мі­стить значну кількість серотоніну (0,3–0,4 % ).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Обліпихова олія має протизапальні, бактерицидні, епітелізуючі, гранулюючі та знебо­люючі властивості, у зв'язку з чим її з успіхом використовують для лікування променевих уражень шкіри, опіків і відморожень, про­лежнів, туберкульозу шкіри, ек­зем, лишаїв, трофічних виразок, флегмонозного акне, хвороби Дар'є, хейлітів, виразкового вов­чака, хвороб очей (трахома, пов­зуча виразка рогівки тощо), носо­глотки (гайморит, хронічний тон­зиліт, фарингіт, риніт) і ротової порожнини (пульпіт, періодонтит), жіночих хвороб (кольпіт, ендоцервіцит, ектопія епітелію, еро­зія шийки матки). В свічах обліпихова олія ефективна при еро­зивно-виразкових проктитах, еро­зивно-виразкових сфінктеритах, тріщинах заднього проходу, ката­ральному й атрофічному прокти­ті й при внутрішньому геморої у хворих на хронічний ентероко­літ. Всередину обліпихову олію дають при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при променевій терапії раку стра­воходу. Заслуговують уваги по­відомлення про ефективне ліку­вання обліпиховою олією хворих на атеросклероз. Гальмівний вплив обліпихи на розвиток атеро­склеротичного характеру поясню­ється наявністю в ній лінолевої та ліноленової кислот,с і рослинних стеринів, які мають здатність сприяти зменшенню кількості загального холестерину, а-ліпопротеїдів і загальних ліпі­дів у сиворотці крові. Окремі дослідники відмічають інгібіруючий вплив обліпихової олії на секре­цію шлункового соку, а в експе­риментах на щурах було доведено високу її ефективність при пато­логічних змінах печінки, спричи­нених алкогольною інтоксикацією та чотирихлористим вуглецем (дію обліпихової олії на клітин­ному та субклітинному рівнях на фоні гострої й хронічної інтокси­кації пояснюють здатністю її під­вищувати в печінці концентрацію нуклеїнових кислот і сприяти за­хистові клітинних і субклітинних мембран).

Із готових аптечних препаратів, до складу яких входить обліпихова олія, застосовують олазольком бінований препарат в аерозольно­му балончику як засіб, що лікує опіки, інфіковані рани, трофічні виразки, екземи й сверблячі дер­матози.

Плоди обліпихи (свіжі або пере­роблені) широко використовують­ся в лікувальнодієтичному хар­чуванні, їх вживають при вираз­ковій хворобі шлунка, при хворобах, спричинених нестачею ві­тамінів (гіпо- й авітамінози), як загальнозмі днюючий засіб для хворих, які перенесли інфекційні захворювання й тяжкі хірургічні операції. Соком із свіжих плодів обліпихи змащують ділянки шкіри з ураженнями ерозивного або ви­разкового характеру (в тому числі й з ураженнями, спричиненими рентгенівським промінням). Для посилення терапевтичного ефекту паралельно проводять пероральне лікування (до харчового раціону включають свіжі плоди обліпихи). Цінні терапевтичні властивості має кора обліпихи. Спиртовий екстракт із кори має високу ра­діозахисну активність, затримує патологічний ріст тканин (дія се­ротоніну). Зважаючи на це, спиртовий екстракт із кори обліпихи рекомендується в комплексі з рентгенотерапією для лікування злоякісних пухлин. У народній медицині відвар кори або настій листя дають усередину при поносі. Крім цього, листя ви­користовують для ванн і для при­парок при ревматичних і подаг­ричних болях.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо– обліпихову олію (Oleum Hippophaes) по 1 чайній ложці 2– З рази на день за 30 – 40 хвилин до їди при виразковій хворобі шлунка, а при променевій терапії раку стравоходу – по половині столової ложки 2–3 рази на день протягом усього курсу ліку­вання і по закінченні його – ще 2– 3 тижні; відвар кори або настій листя (1 столова ложка сировини на склянку окропу) по 1 столовій ложці 4–5 разів на день при поносі.

Зовнішньо – на очищену від некро­тичних тканин уражену ділянку шкіри наносять піпеткою обліпихову олію і накладають ватно-марлеву пов'язку, яку міняють через день; ватний тампон, змочений обліпиховою олією (5–10 мл на тампон), вкладають у піхву на 12– 14 годин після попереднього її сприн­цювання і протирання (курс лікуван­ня – 2–3 тижні); інгаляції обліпиховою олією при хронічних запальних за­хворюваннях верхніх дихальних шля­хів; лікувально-профілактична ванна (стимулює обмін речовин в організмі, виявляє загальнозміцнюючу дію): 500 г суміші трави ромашки без'язичкової, листя обліпихи крушиновидної, гілочок калини звичайної, трави споришу зви­чайного, трави хвоща польового і хвої сосни звичайної, взятих у співвідношен­ні 4 : 5 : 3 : 3 : 3 : 12, заливають 10 л хо­лодної води, доводять до кипіння, на­стоюють 40–-50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36–39, тривалість процедури – до 20 хвилин, приймають 1–2 рази на тиж­день); 2–3 столові ложки листя загор­тають у марлю, занурюють в окріп і при­кладають до хворих місць.