Оман високий (Inula helenium);
дивосил; девясил високий

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має товсте, м'ясисте кореневище з численними довгими коренями. Стебла міцні, прямі, рубчасті, 1–2 м заввишки, у верхній частині розгалужені, внизу розсіяно-, вгорі – густожорстковолосисті. Листки чергові, цілісні, нерівномірнозубчасті, великі (до 50 см завдовжки і 18–25 см завширшки), зверху жорстковолосисті, знизу – сіроповстисті; приземні – черешкові, еліптично-видовжені; стеблові – сидячі, видовженояйцевидні, загострені, з серцевидною, напівстеблообгортною основою. Квітки жовті, зібрані у великі (6–8 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла щитковидне суцвіття; крайові язичкові квітки – жіночі, з вузьколінійним тризубчастим язичком; серединні – двостатеві, трубчасті. Плід – сім'янка. Цвіте у червні – серпні (іноді – у вересні).

Поширення. Оман високий росте розсіяно майже по всій території України. Полюбляє узлісся, чагарники, лісові луки, береги річок, вологі місця.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище і корені (Rhizoma cum radicibus Inulae helenii) оману. Заготовляють їх восени, залишаючи на кожні 10 м2 по одній добре розвиненій рослині для відновлення заростей. Викопані кореневища і корені одмивають від землі, розрізають на куски завдовжки 10–15 см, розщеплюють при необхідності вздовж, пров'ялюють 2–3 дні на вільному повітрі, а в сиру погоду – під укриттям, після чого досушують у добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі, не вищій за 40°. Сировину можна сушити й на сонці. Сухої сировини виходить 29–30 % . Строк придатності – 3 роки. Сировина є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Кореневище і корені оману високого містять інулін (до 44 % ) та інші полісахариди (псевдоінулін, інуленін), смоли, камедь, сліди алкалоїдів, сапоніни, органічні кислоти й ефірну олію (до 4,3 % ), у складі якої є біциклічні сесквітерпенові лактони (алантолактон, ізоалантолактон, дигідроалантолактон), алантол, проазулен і а-токоферол.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати оману високого розріджують мокротиння, полегшують відхаркування і зменшують надмірне виділення з слизових оболонок дихальних шляхів, збуджують апетит і поліпшують травлення, зменшують секреторну активність кишечника і регулюють його моторику, виявляють стимулюючу дію на процес утворення жовчі і на вихід її у дванадцятипалу кишку, нормалізують загальний обмін речовин в організмі, сприятливо впливають на хворих з туберкульозом легень (зменшується кількість харкотиння, заспокоюється кашель, припиняється виділення бацил Коха, зменшуються катаральні явища, збільшується вага і кращає загальне самопочуття хворих), виявляють збудний вплив на дихання, дещо підвищують діурез і потовиділення, мають глистогінні й антимікробні властивості, регулюють місячні. Застосування галенових препаратів оману показане і дає добрий терапевтичний ефект при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, катари верхніх дихальних шляхів, кашель з виділенням мокротиння) і при грипі, при хворобах шлунково-кишкового тракту (гастрити, ентероколіти, проноси неінфекційного походження, відсутність апетиту, мляве травлення, погане й часте відригування, метеоризм, геморой), печінки і нирок, при глистяній інвазії та гіпоменструальному синдромі. Широко використовують препарати оману високого і в народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, їх дають усередину при гіпертонії, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, жовтяниці, водянці, нирковокам'яній хворобі, легких формах цукрового діабету, ревматизмі, радикуліті, золотусі, простатиті й маткових кровотечах, як засіб, що допомагає уникнути передчасних родів, та як депуративний засіб при захворюваннях шкіри. З готових аптечних препаратів застосовують алантон, запропонований для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Застосовують оман і як зовнішній засіб. Мазі або настій на олії застосовують при корості, екземі й нейродермітах. Відваром полощуть ротову порожнину і горло при запальних процесах, промивають рани, які довго не загоюються (але не мокнуть!). У гомеопатії оман високий застосовують як матковий засіб.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – відвар кореневищ і коренів (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2–3 рази на день за 1 годину до їди; алантон (Allantonum) по 0,1 г тричі на день після їди протягом 6–8 тижнів; настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1:4) по 25 крапель 3 рази на день до їди; вино оманове (100 г сировини на 1 л червоного вина, настоюють 8 днів, проціджують) по чверті склянки перед їдою як загальнозміцнюючий і як такий, що збуджує апетит, засіб; 1 чайну ложку суміші (порівну) кореня оману високого і трави чебрецю плазкого заварюють як чай в 1 склянці окропу і приймають по 1 чайній ложці через кожні 2 години при коклюші; 20 г суміші (порівну) коріння оману високого і лопуха справжнього настоюють 1 годину на склянці окропу, проціджують і п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день при ревматизмі; настій суміші (порівну) коріння оману високого і тирличу жовтого, трави деревію звичайного (3 чайні ложки суміші на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) приймають по 2 склянки на день ковтками при анемії та хлорозі.

Зовнішньо – мазі для змащування уражених ділянок тіла: а) суміш (порівну) свинячого сала, вазеліну і риб'ячого жиру змішують з порошком із коріння оману у співвідношенні 2:1; б) 50 г подрібненого коріння оману варять 20 хвилин в 100 мл води, проціджують і одержаний відвар змішують з 50 г свинячого сала; в) подрібнене коріння оману змішують з свинячим салом у співвідношенні 1 : 10, варять 15 хвилин, проціджують; настій на рослинній олії (готують у співвідношенні 1 ; 10, настоюють на сонці 2 тижні); відвар (готують, як у попередньому прописі) для компресів, промивання, примочок і полоскання.