Осика (Populus tremula);
тополя тремтяча; осина обыкновенная

Високе (20–30 м заввишки) листопадне дводомне дерево родини вербових. Має округлу крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світло-зеленою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора чорна, глибокотріщинувата. Листки чергові, шкірясті, майже округлі або округло-ромбічні, нерівномірно виїмчасто-зубчасті, зверху жовто-зелені, зісподу – сизуваті, на довгих сплюснутих черешках. Квітки одностатеві, у пониклих пурпурових сережках. Плід – коробочка. Цвіте у березні – квітні, до появи листя.

Поширення. Росте осика по всій території України як домішка у хвойних і широколистяних лісах, по торфовищах та у плавнях.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кору, бруньки і листя рослини. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, здираючи її з молодих гілок і тонких стовбурів. Для цього роблять кільцевидні надрізи через кожні 30 см, які 'з'єднують поздовжніми розрізами, після чого кора легко знімається. Сушать кору під наметом або в провітрюваному приміщенні. Бруньки осики збирають на початку цвітіння дерев, відламуючи їх від гілок. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному приміщенні, розкладаючи їх тонким (1 – 2 см завтовшки) шаром на тканині або папері й періодично перемішуючи. Молоде повністю розвинене листя використовують свіжим або сушать. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Усі частини рослини (кора, бруньки, листя) містять глікозиди (саліцин, саліцилпопулозид, популін та ін.), ефірну олію, органічні кислоти, дубильні, гіркі й інші речовини. У свіжому листі є значна кількість аскорбінової кислоти (471,3 мг % ) і каротину (43,1 мг % ).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати осики мають потогінні, жарознижуючі, протизапальні, знеболюючі, пом'якшувальні, в'яжучі й сечогінні властивості. Настій або відвар бруньок дають усередину при поліартриті, подагрі, ревматизмі, геморої, гострому й хронічному запаленні сечового міхура, мимовільному і болючому (особливо під час вагітності й після операцій) сечовипусканні, у разі збільшення простати і як жарознижуючий засіб при гарячці. При гастритах, циститах, геморої й дизентерії бруньки можна вживати й у вигляді настойки. Для місцевого лікування бруньки осики застосовують у вигляді мазі й настойки: мазь використовують для гоєння ран, хронічних виразок і опіків, для розм'якшування гемороїдальних вузлів, для розтирання при подагрі й ревматизмі; настойку – як протизапальний і антисептичний засіб. Відвар кори рекомендують при гастриті, диспепсії й проносі, як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення. Подрібнене свіже або сухе листя використовують для припарок при ревматизмі, подагричному та гемороїдальному болі, а вижатим із листя соком змазують лишаї та бородавки.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – дві чайні ложки подрібнених бруньок заливають двома склянками окропу, настоюють 15 хвилин, проціджують і випивають усю дозу за день; згущений відвар бруньок або кори (45 г подрібненої сировини варять у 500 мл води, поки рідина не випарується наполовину, проціджують, підсолоджують на смак медом або цукром) по чверті склянки 3 рази на день; настойку бруньок (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:10) по 20 – 30 крапель 3 рази на день.

Зовнішньо – мазь (1 частина сировини у вигляді порошку на 4 частини коров'ячого масла або вазеліну) і настойку (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:5) із бруньок та компреси з розпареного листя (2–3 ложки подрібненого листя загортають у марлю, занурюють в окріп і  прикладають до уражених ділянок