Овес (Avena sativa).
Родина злакових —  Gramineae.

З лікувальною метою використовують зерно й солому.

Овес — однорічна рослина, яку звичайно вирощують як зернову культуру в багатьох областях Радянського Союзу й зокрема скрізь на Україні.

В науковій медицині вівсяне борошно вважають добрим дієтичним засобом для видужуючих, а іноді його застосовують і як обволікальний засіб при гострих запаленнях шлунково-кишкового тракту.

У народній медицині визнано, що лікувальним засобом є не тільки зерно вівса, а й солома; препарати з зерна більше вживають усередину, а відвар із соломи застосовують зовнішньо.

Куліш із вівсяних крупів — корисна дієтична страва, особливо для дітей, хворих на золотуху.

При затримці сечі у дітей корисно давати їм настій вівсяного зерна на воді.

Відвар вівсяного зерна з медом є чудовим освіжаючим і поживним засобом людям, що ослабли після виснажливих хвороб.

Згаданий вище дієтичний вівсяний куліш рекомендують навіть при туберкульозі легень як зміцнювальний засіб.

Вівсяний кисіль корисний також хворим на шлункові й кишкові хвороби як поживний дієтичний і обволікальний засіб.

Відвар вівсяної соломи використовують для ванн. Коли потіють ноги, допомагає міцний відвар вівсяної соломи в суміші з дубовою корою (ножна ванна протягом 15—20 хвилин).

Гомеопатія і тібетська медицина також не заперечують лікувальних властивостей вівса (особливо есенції з свіжих кільчиків — ключок його зерна).

Способи застосування. 1) для внутрішнього вживання (пити як чай): 20—400,0, або 1 столова ложка вівса на 2 склянки води, довго кип'ятити;

2) відвар вівса з молоком і медом: 1 склянка вівса (або вівсяних крупів) на 5 склянок води; виварити до половини, щоб вийшов рідкий кисіль. Процідити і влити у відвар стільки й молока (близько 2 склянок) і закип'ятити знову: тепер додати 4 чайні ложечки меду (на смак) і ще раз закип'ятити. Цей приємний і калорійний напій треба вживати, коли він ще не вичахнув (або підігрівати його) протягом дня за 2 або 3 рази.

Відвар соломи: 20,0—200,0 на відро води.

Вівсяний кисіль: вівсяні крупи намочують на ніч, уранці зливають настій і варять його. З вимочених крупів, що залишилися, варять кашу.