Оман високий (Inula helenium).
Родина складноцвітих — Compositae.

З лікувальною метою використовують його коріння.

Росте на вологих місцях, між чагарниками, переважно на гористих берегах річок і на вапнистих грунтах (крейда) та по лісових луках. Поширений у лісостеповій зоні Європейської частини Радянського Союзу, зокрема й на Україні, а ще на Південному Уралі, на Кавказі та в Західному Сибіру.

Оман високий — багаторічна рослина. Кореневище в нього м'ясисте, всередині білувате, товсте (завтовшки з палець), завдовжки до 50 см і навіть більше; має численні корені, що відходять від нього. Стебла прямі (одне або кілька), заввишки 1,5 м, вгорі трохи гіллясті. Листки чергові, зверху жорстко-волохаті, знизу сіро-повстисті, м'які, нерівнозубчасті; прикореневі — довгасто-еліптичні, гострі, звужені в черешок; стеблові листки обіймають стебло, мають серцевидну основу, загострені.

Усі квітки в оману жовті. Суцвіття — великі кошики (6—10 см у діаметрі) з напівкулястою обгорткою з листочків, що лежать подібно до черепиці, нечисленні. Сім'янки чотиригранні, голі, мають чубок з одного ряду шорстких волосків. Корені мають пряний, пеку- чо-гіркий смак і своєрідний сильний, ароматний запах. Цвіте оман з кінця червня по вересень. Збирають кореневище з коренями в жовтні, на другий рік життя рослини; сушать у тіні.

В народній медицині корінь оману вживають усередину разом із коренем лопуху при ревматизмі. Цю рослину застосовують і від грипу.

Способи застосування. Відвар кореня (від ревматизму): 20,0—200,0 (краще пополам з коренем лопуху); настоювати 20 хвилин; вживати по,1 столовій ложці 3 рази на день.

Настій кореня на холодній воді (від хвороб дихальних шляхів): узяти 2 чайні ложечки подрібненого кореня на 2 склянки води й настоювати 8 годин; вживати по 1/2 склянки (краще з чайною ложечкою меду) 4 рази на день за півгодини або за годину до їди.

Настойка: 25,0; по 25 крапель 3 рази на день до їди.

Порошок: корінь, подрібнений на борошно, змішати

3  медом, поробити пілюлі й вживати їх по 2—3 штуки 3—4     рази на день до їди.

Мазь (від корости): жменю дрібно порізаного кореня варити 15 хвилин у 4—5 столових ложках свинячого сала, процідите ще гарячим, додати 2 столові ложки чистого березового дьогтю й трохи сірки, якщо вона є. Цією маззю кілька днів натирають уражені місця, потім обмивають тіло відваром цього кореня.

Вино оманове (від катару кишок і зниженої кислотності): на пляшку кагору або портвейну взяти 12,0 (1 столову ложку) свіжого кореня й варити 10 хвилин, краще з столовою ложкою меду; вживати по 2—3 чарки (по 50,0) після їди.