Остудник голий (Herniaria glabra)
білоніг, гладун(ка), гриж(ник), грім, мило, мітла, остудна трава, полунічник, польове мильце, сильник, собаче мило.
Родина гвоздикових— Caryophyllaceae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Росте на кам'янистому й піщаному грунті, на полях, пустирях, по урвищах і берегах річок. Поширений по всій Європейській частині Радянського Союзу (крім Арктики), зокрема й на Україні та на Кавказі, в Західному Сибіру й Середній Азії, а ще в Західній Європі.

Остудник голий — однорічна трав'яниста рослина; жовтаво-зелений, слабоопушений, заввишки до 25 см, зі стрижневим розгалуженим коренем. Стебел багато, вони розкидані, майже голі, біля основи іноді дерев'яніють. Листки — супротивні, довгасто-обернено-яйцевидні або еліптичні; дрібні, голі, гоструваті або тупі, біля основи звужені. Квітки непоказні, жовтаво-зелені, дрібні, п'ятичленні, зібрані клубочками в пазухах листків на вершечку стебла. Зав'язь одногнізда. Плід — довгастий нерозкривний однонасінний горішок із тонким оплоднем, трохи довший за чашечку. Цвіте рослина з травня до осені; її вважають за отруйну.

Крім остудника голого, в південних чорноземних районах СРСР трапляються остудник багатошлюбний, або запашний (Негпіагіа polygama), та остудник шорсткий (Негпіагіа hirsuta); їх застосовують при тих самих захворюваннях, що й остудник голий. Сухими вони пахнуть кумарином (свіжим сіном).

Раніше остудник застосовували для лікування грижі в дітей, тому в народі цю рослину називають іще й грижником.

У народі остудник голий застосовують при хворобах сечового міхура й нирок (нефрит). Люди вживають його ще й при венеричних хворобах, ревматизмі, артритах і подагрі.

Траву цієї рослини збирають протягом усього часу цвітіння й плодоношення. Сушать її звичайно в тіні на відкритому повітрі. Зберігати можна 2 роки.

З лікувальною метою траву остудника голого застосовують у гомеопатії.

Спосіб застосування: 30,0 або 50,0 на 1 і окропу, заварюють і п'ють по ¹/₂ склянки 3 рази на день до їди.