Паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara);
вовчі ягоди, глистян, паслін-глисник, підтинник, гадючі ягоди; родина Пасльонових (Solanaceae);
паслён сладко-горький

Серед найближчих родичів картоплі, яка теж належить до родини Пасльонових, багато небезпечних: блекота, дурман, пасльони чорний і солодко-гіркий... Та й зелені помідори не варто їсти свіжими. Зазвичай людей приваблюють плоди: у картоплі та помідорів — «яблучка», а у пасльонів — гарні ягоди (насправді, у картоплі й помідора плід — теж ягода). Особливо часто пробують яскраво-червоні плоди рослини діти. Це небезпечно і може призвести до тяжких наслідків. До цієї книги паслін солодко-гіркий потрапив лише тому, що має багато цілющих властивостей.

Це трав'янистий здерев'янілий півкущ з повзучим кореневищем, до 3 м заввишки. Стебла рослини висхідні, лазячі, розсіяноопушені. Листки цілісні, яйцеподібні чи ланцетні. Квітки фіолетові, у волотистих пониклих суцвіттях (по 6-30 штук). Цвіте паслін у червні-вересні. Плід — яйцеподібна, яскраво-червона, багатосім'яна ягода завдовжки до 12 мм. Часто на одній рослині можна побачити і квіти, і плоди різної стадії стиглості. Паслін солодко-гіркий трапляється частіше у вологих місцях і біля водойм, на узліссях, лісових галявинах. Поширений у Європейській частині Росії і на Кавказі. В Україні зростає у подібних місцях.

Як лікарський засіб паслін використовували ще у часи Гіппократа.

Для медичних потреб збирають молоді пагони пасльону (верхівки стебел з листям) на початку чи під час цвітіння рослини. Надземну частину використовують свіжою або сушать, розклавши тонким шаром, на повітрі у затінку чи у добре провітрюваних приміщеннях. Досушують у сушарках при температурі не вище 40 °С. Готову сировину зберігають окремо від інших трав, у щільно закритих скляних банках. Усі частини рослини містять алкалоїди та глікозиди.

Рослину застосовують тільки у народній медицині. Її препарати виявляють потогінну, відхаркувальну, сечогінну, протизапальну, знеболювальну і жовчогінну дію. Паслін солодко-гіркий поліпшує обмін речовин, знімає сексуальне напруження і має властивість виганяти паразитичних червів (глистів). Народні цілителі здавна застосовують відвари і настої рослини при подагрі, ревматизмі, захворюваннях дихальних шляхів (астмі, бронхіті, кашлюку). Призначають препарати пасльону також при невралгіях, водянці, жовтяниці та нерегулярних менструаціях.

Проте найбільш цінне його використання при дерматитах: кропив'янці, екземах різного походження, лишаях, псоріазі, діатезі (золотусі), шкірних висипаннях і запаленнях. Для посилення ефекту лікування прийом відварів і настоїв внутрішньо поєднують із зовнішнім використанням їх у вигляді ванн, примочок і компресів на уражені місця.

За подібними показаннями рослину застосовують і у гомеопатії.

Відвар пагонів. З г сировини на 200 мл окропу. Відварюють 10-15 хв. на водяній бані, проціджують, віджимають, доводять кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/3 склянки тричі на день після їди. Відвар підсолоджують цукром або медом.

Настій пагонів. 1 чайну ложку сировини, подрібненої на порошок, заливають 500 мл окропу, настоюють протягом 1 години. Приймають по 30 мл (2 столові ложки) тричі на день до їди.

Порошок трави. Внутрішньо по 0,1 г тричі на день протягом тижня. При екземах та інших шкірних хворобах.

Необхідно суворо дотримуватися дозування препаратів, оскільки перевищення дози може призвести до отруєння.